Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
У перші складні дні невизначеності нової реальності, в якій опинилися всі українці, Олександр був одним із тих, хто зберіг холодну голову і ясний розум. Відправивши родину за кордон, чоловік, не гаючи часу, за власним бажанням пішов до військкомату.
До війни Олександр жив у Вінниці та працював монтажником вікон і дверей, але поклик палаючої у вогні загарбників Батьківщини перекреслив його спокійне життя.
— 24 лютого був в Одесі у своєї сестри в гостях. Пригадується добре — 20 поверх, приліт ракети недалеко, і ввечері я вже був у Вінниці, щоб відправити свою дружину та доньок у безпечне місце. А 28 лютого стояв у черзі до військкомату, бо охочих захищати рідну країну виявилося багато, — ділиться спогадами чоловік.
Олександр у 2007–2008 роках проходив строкову службу в прикордонних військах. Тому певний досвід вже мав. Але служба елітним піхотинцем ВМС ЗС України значно відрізнялась — насамперед значно більшими вимогами.
Чоловік активно брав участь у бойових діях на Півдні — захищав берегову лінію на Херсонському напрямку, де нищив ворогів і їхню техніку.
— Бачили ворога здалеку, працювали по ньому. Різні думки були спочатку, не знав, як воно — стріляти в людину. Але коли ти захищаєш своїх рідних та державу, сумніви швидко зникають. Все відбулося добре, ворога знищили. І далі будемо це робити, — згадує Олександр перші враження від контакту з окупантом.
Морпіх розповідає, що додаткової мотивації воїнам надає професіоналізм командирів. Каже, що саме завдяки високій професійності командного складу лихо не один раз оминуло його самого та бойових побратимів.
У мирному житті в морпіха було два хобі — більярд та риболовля. І хоча під час війни про них довелося забути, Олександр впевнений, що незабаром він та всі українці зможуть повернутися до своїх улюблених справ. Наші військові докладають усіх зусиль для цього.
А ще чоловік запевняє, що він, як і решта захисників України, завжди готовий до бою, аби лиш був наказ.
Наостанок воїн радить людям не розслаблятись, адже війна триває. Проте в перемозі не сумнівається, бо українці — дружній і волелюбний народ, якому все по зубах. Орда крадіїв і ґвалтівників — не найбільше випробування в нашій історії, і коли ми їх подолаємо — буде час і гуляти, і відпочивати, радіти та оплакувати, будувати і відроджувати. А там і на більярд годинка знайдеться.
Фото автора
