Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Полковник Вадим Волощук — командир Білоцерківського зенітного ракетного полку Сухопутних військ ЗСУ, який нині виконує бойові завдання у східних областях України. Військовослужбовець — повний кавалер орденів Богдана Хмельницького, які отримав за час повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Кореспондент АрміяInform дізналася у бойового командира, як вдалося зберегти боєздатність підрозділів, про особливості виконання завдань, як наші захисники влаштували «Чорнобаївку» для окупантів на Донеччині та значення нагород під час війни.
Повномасштабне вторгнення росії полк під командуванням полковника Волощука зустрів у східних та південних областях України. Для них загострення відбулося напередодні 24 лютого 2022 року.
— У ніч з 20 на 21 лютого по позиції основного командного пункту противник провів прицільний обстріл з артилерії 152-го калібру й хотів вивести з ладу системи управління полку. Ми відреагували оперативно, тому пережили першу атаку без втрат.
Військовий запевняє, що він та його колектив посилено готувалися до вторгнення рф.
— Можу сказати, що до 24 лютого ми підійшли готовими на 90 %. Восени 2021 року на позиціях підрозділів дообладнали нові та укріпили вже наявні бліндажі, якісно підготували стартові позиції для техніки. Об’їжджаючи підрозділи, готував бійців психологічно, оцінював їхні вміння діяти в різних умовах.
«Противникові не вдалося знищити протиповітряну оборону»
У перший тиждень повномасштабної війни полковник Волощук ставив перед собою важливу ціль: зберегти життя підлеглих, бойовий потенціал і вистояти морально.
Командир стверджує, що пишається особовим складом, завдяки якому основні завдання виконані. Водночас каже щиро, що в перші місяці війни приділити дві години для сну було розкішшю.
— Я старався, щоб підлеглі постійно були в русі, маневрували та змінювали стартові позиції, таким чином уникали ворожих ударів протирадіолокаційними ракетами. Так, часу на відпочинок взагалі не було: я зрозумів, що у стресовій ситуації мозок може працювати на межі своїх можливостей. Особисто в мене був шок, коли я вперше побачив масований ракетно-авіаційний удар наживо. Так, ми вивчали теорію, аналізували можливий характер дій повітряного противника, але коли все це побачив на власні очі — я здригнувся. Потім сам собі наказав зібратися, і ми з начальником штабу почали виконувати сплановані заходи. Завдяки умілим діям противнику і по тепер не вдалося знищити протиповітряну оборону, яку вони планували знищити в перші дні війни.
Командир полку згадує, що за перший місяць вторгнення у районі населеного пункту Водяне Донецької області було знищено більш як 30 БПЛА типу «Орлан», після чого це селище почали називати своєю «Чорнобаївкою».
Нині важливість протиповітряної оборони важко переоцінити, але, за словами полковника Волощука, так було не завжди.
— До 24 лютого роль протиповітряної оборони була дещо на задньому плані. Однією з причин цього було те, що в період з 2014 по 2022 роки противник практично не застосовував пілотовану авіацію на території України, а нашими цілями були лише безпілотники. Але з першим авіанальотом 24 лютого всі військові підрозділи усвідомили важливість системи ППО. Для того, щоб успішно виконувала свої завдання піхота й артилерія, сили ППО повинні надійно прикрити наші підрозділи від повітряних ударів противника, — розповів Вадим Волощук.
«Розрахунок ЗРК «Оса» вступив у бій з танком рф, маючи лише стрілецьку зброю»
Командир полку з особливим трепетом ставиться до успіхів своїх підлеглих. Він згадує нещодавній приклад успішного ведення бою зенітною ракетною обслугою ЗРК «Оса» з ворожим танком.
— Близько тижня тому розрахунок ЗРК «Оса» вступив у бій з танком, маючи лише стрілецьку зброю. Своїми діями наші військовослужбовці змусили противника відступити. Водій «Урала» їздив навколо нашої техніки під обстрілом танка, здіймаючи пилюку, щоб ворог не міг вести прицільний вогонь. Цей випадок — приклад непритаманних дій для ППО. Але мої бійці виконали це завдання, нині вони представлені до державних нагород.
Полковник Волощук зауважує, що в умовах війни підрозділи протиповітряної оборони виконують різні завдання.
— Бійці виконують бойові завдання як на передньому краю, так і в тилу наших Сил оборони. На нас також завдання протиракетної оборони. Нині окупант здебільшого застосовує крилаті ракети радянського виробництва, які не мають високої точності й нищать цивільні об’єкти. Для протидії цьому брухту ми влаштовуємо засідки, знищуючи крилаті ракети наявними засобами на прихованих напрямках їхнього прольоту.
«Нагороди підлеглих мотивують більше ніж власні»
За період повномасштабної війни полковник Вадим Волощук став повним кавалером ордена Богдана Хмельницького. Військовий стверджує, що нагороди підлеглих мотивують набагато більше, ніж власні, а головною нагородою для нього є інше.
— Головна ціль для мене — виконати бойове завдання, не втратити або звести до мінімуму втрати особового складу та техніки. Пріоритет — щоб підлеглі були морально стійкими та витривалими. Намагаюсь максимально заохочувати бійців, адже для них це великий стимул. Мої підрозділи готові до виконання різних бойових завдань, — розповідає командир зенітного ракетного полку.
За його словами, наша майбутня Перемога — спільна справа всіх ЗСУ, яка залежить від підготовленості бійців, якості озброєння та, звісно, жаги перемагати.
