Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Як відомо, у березні набув чинності Закон України «Про Службу військового капеланства», який регулює відносини у сфері реалізації конституційного права на свободу світогляду та віросповідання військовослужбовців, а також визначає правові та організаційні засади і принципи діяльності військового капеланства.
Видавничий дім «АДЕФ-Україна» в липні передасть капеланам військових частин незрівнянний зразок української рукописної книги — Пересопницьке Євангеліє, в якому акумульований багатий духовний світ українського народу, сформований протягом століть православною культурою та українською мовою як об’єднуючими чинниками.
Створене на Волині упродовж 1556–1561 років Пересопницьке Євангеліє є однією з перших в Україні церковних книг, перекладеною із книжної церковно-слов’янської мови на староукраїнську. Це розкішна книга, вагою 9 кг 300 г, писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380х240 мм. Книга налічує 482 аркуші. Рукопис багато орнаментований, прикрашений високохудожніми кольоровими заставками з мініатюрами, що зображають євангелістів. За красою й багатством оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних собі серед українських рукописів.
Монографій щодо історії написання рукопису та про те, як він дожив до наших днів, чимало. Серед авторів наукових досліджень й виконавча директорка Видавничого дому «АДЕФ-Україна», кандидат історичних наук Алла Істоміна. Кореспондент АрміяInform побував у видавців та співініціаторів акції «Пересопницьке Євангеліє — духовний оберіг українського воїнства».
— Торік Україна відзначила 460-річчя створення унікального першого рукописного Євангелія, перекладеного староукраїнською мовою, — зазначила на початку спілкування Алла Олегівна. — Його справедливо називають українською Першокнигою — національним надбанням, символом духовного відродження України. Крім того, це справжній шедевр європейського книжкового мистецтва середини XVI століття. У той бурхливий час переклад Євангелія староукраїнською мовою став і актом уцерковлення української мови — входження нашої мови в коло тих, що були допущені Церквою як мови священної Літургії. Водночас ця книга підносила дух народу, який вів виснажливі війни за Україну, за її майбутнє.
Велике символічне значення також має той факт, що Пересопниця народилася на землях тодішньої Великої Волині, де було дано опір монголо-татарській навалі. Саме там і тоді вперше була врятована Європа від завойовницьких набігів орди.
За словами Алли Олегівни, доля дбайливо оберігала Пересопницьке Євангеліє, яке переходило від покоління до покоління. Його знайшов у монастирі Іван Мазепа. У 1701 році гетьман передав рукопис до Переяславського кафедрального собору, про що свідчить фрагмент підпису на перших сторінках книги. Побувала вона й у Полтаві, і навіть в Башкирії в евакуації під час Другої світової війни. За свідченнями істориків, у 1948 році професор Сергій Маслов виявив Євангеліє серед мотлоху в Києво-Печерській лаврі і передав до інституту рукопису Національної бібліотеки імені Володимира Вернадського, де воно зберігається й понині.
— Пересопниця залишає бібліотеку лише в день інавгурації Президента, коли очільник Держави на ньому та Конституції України складає присягу, — продовжує розповідь Алла Істоміна. — Перші спроби видати факсиміле (точну копію) Пересопницького Євангелія наприкінці 70-х років минулого століття виявилися невдалими з різних причин. І коли на початку 90-х Євангеліє стало книгою президентської присяги та 4-м символом державної влади, тоді знову постало питання про факсимільне видання Пересопниці з метою зробити книгу доступною для широкого загалу вчених, дослідників, колекціонерів, бібліотек, вишів, шкіл та простих українців.
Засновник та генеральний директор Видавничого дому «АДЕФ-Україна» Ігор Шпак у березні 1995 року отримав лист-благословіння на реалізацію зазначеного проєкту від патріарха Володимира (Романюка). Реалізація проєкту передбачалась у Західній Європі, оскільки на той час в Україні не було технічних можливостей для здійснення подібної роботи. На жаль, під час переговорів Ігоря Шпака з одним із іноземних видавництв у Києві помер патріарх Володимир, а його наступник не підтримав проєкт.
Реалізація його була призупинена. Утім, зусиллями Ігоря Володимировича та команди професіоналів з «АДЕФ-Україна» не припинялись пошуки людей та структур, які б зрозуміли важливість, масштаб та актуальність такого видання. Лише 12 років по тому видавці знайшли підтримку та розуміння актуальності видання в особі Володимира (Сабодана) — на той час очільника Української Православної Церкви та Президента Академії наук України Бориса Євгеновича Патона. Оригінальне видання було здійснено видавництвом 2008 року.
Директор видавництва демонструє справжній шедевр — факсиміле Пересопницького Євангелія, який являє собою фоліант вагою 9,3 кг та розміром 24х38 сантиметри — все збігається зі стародавнім оригіналом. Внутрішній блок має 964 сторінки, на які нанесені тексти або мініатюри.
— На початку робіт група видавців та запрошених для консультацій вчених визначили основні принципи видання, — розповідає Алла Істоміна. — Головними з них були дотримання всіх фізичних параметрів факсимільного видання, збереження всіх патин часу оригінальних сторінок книги та відновлення первісного вигляду палітури книги. Для реалізації замисленого ми звернулися до Національної академії наук України, яка надала слайди із посторінковим зображенням книги. Не буду вдаватися до досить кропіткого видавничого процесу, зазначу лише, що ми збудували сучасну друкарню та придбали специфічне за форматами обладнання, яке надало технічні можливості виконати поставлене надскладне завдання. Палітурні роботи здебільшого виконувалися вручну, тому що книга мала надвелику вагу. Крім того, робота з натуральною шкірою, що становить палітуру факсимільного видання, також була виконана вручну.
Наклад факсимільної копії Пересопницького Євангелія в кількості 1200 примірників був виданий до 1020-річчя хрещення Русі, яке Україна урочисто відзначала 28 червня 2008 року. За пів року по тому, коли книга стала знаною в світі, видавцям відкрився той факт, що далеко не всі спеціалісти можуть прочитати тексти Євангелія, викладені староукраїнською мовою літературних джерел.
— Це спонукало нас до розвитку та продовження проєкту «Пересопницьке Євангеліє», — продовжує розповідь Алла Олегівна. — Так народилася друга книга — «книга-ключ», яка отримала назву «Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення». Таку назву дав директор Інституту української мови Національної академії наук України Павло Юхимович Гриценко. У цій книзі ми поєднали три складові: зменшений оригінальний текст, транслітерацію, створенню якої присвятила всю свою наукову кар’єру старший науковий співробітник Національної бібліотеки Вернадського Інна Петрівна Чепіга, та сучасну редакцію даної транслітерації. Отже, зазначена книга дає змогу читачеві ознайомитися з оригінальними текстами Пересопницького Євангелія, завдяки транслітерації прочитати їх та порівняти українську мову ХVІ століття із сучасною українською мовою, відстежити трасформацію та розвиток мови.
Презентації книги почалися влітку 2008 року з Британської бібліотеки в Лондоні, де вона була сприйнята із захопленням та згодом в оцифрованому форматі виставлена серед найвеличніших друкованих пам’яток людства. Крім того, книгу було подаровано Бодлеанській бібліотеці Оксфордського університету та Кембріджському університету. Згодом книга була презентована Союзу українців Британії. 2009 року факсимільне видання Пересопницького Євангелія отримали бібліотека Конгресу США та спільнота українців Канади.
Протягом 10 років книга була презентована та подарована церковним ієрархам, включаючи більшість православних патріархів, парламентським бібліотекам європейських країн. У березні 2015 року Алла Істоміна вручила Пересопницьке Євангеліє тодішній президентці Литовської Республіки Далі Грібаускайте.
— На зустрічі української діаспори з Папою Римським Франциском I 28 січня 2018 року Ігор Володимирович Шпак отримав високу оцінку праці видавців та науковців, — зазначила Алла Істоміна. Дослівно понтифік сказав: «Ви не уявляєте, що ви зробили для своєї країни». Окремий проєкт, який реалізував наш Видавничий дім, — це дарування факсимільного видання бібліотекам 20 монастирів чернечої автономної республіки Афон (Греція). Робота ця тривала протягом 10 років та завершилася 20 жовтня 2021 року даруванням книг бібліотеці монастиря Філофей.
Факсимільне видання Пересопницького Євангелія та «Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення» зберігаються в провідних бібліотеках, музеях, університетах, де вони є складовою частиною куточків державності поруч із Прапором, Гербом та текстом Гімну України. Незабаром українську Першокнигу матимуть і військові капелани.
Фото з архіву Видавничого дому «АДЕФ-Україна»
