Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
У червні 1917-го Українська Центральна Рада ухвалила Перший Універсал, поклавши початок довгому і кривавому шляху України до незалежності.
Ще у травні 1917 року УЦР відрядила до Петрограда делегацію на чолі з Володимиром Винниченком, яка поінформувала Тимчасовий уряд росії про наміри проголосити автономію України. При цьому Винниченко наголосив, що Україна не виходитиме зі складу російської імперії. Однак Тимчасовий уряд, як і царський, тримав курс на збереження «єдиної і неподільної» росії й відмовився визнати право України на автономію.
Тимчасовий уряд, як і царський, тримав курс на збереження «єдиної і неподільної» росії й відмовився визнати право України на автономію
Довідково. Ось як згадував перебіг перемовин один із членів української делегації: «У Петрограді якщо і не знали, то здогадувалися про мету нашого приїзду, проте зустріли тепло, підкреслюючи, що „відтепер всі народи є братами і ніхто й нікого не ображатиме, як це було за часів царизму“. Та тільки-но мова зайшла про українську автономію, як відношення до нас змінилося. Російські урядовці відразу дали зрозуміти, що вони проти. Коли я зауважив, що так з братами не вчиняють, то почув у відповідь, що „є старші брати, а є менші“, і що на Русі з давніх-давен молодший брат завжди був слухняним».
Ситуація, описана вище, повториться майже 100 років по тому: до 2014 року, допоки ми, українці, були «слухняними молодшими братами», «старші брати», тобто росіяни, зціпивши зуби, терпіли наш суверенітет. Та коли «молодший брат» вирішив бути справжнім господарем у власній хаті, взявши курс на входження до Європейського Союзу і прогнавши президента — ставленика Москви, «старший брат» пішов на нас війною.
росіяни, зціпивши зуби, терпіли наш суверенітет
Утім, повернімось до подій 1917-го. Українці, прибувши до Петрограда, не висували якихось непомірних умов. Вони наполягали на українізації війська, шкільних установ. Але навіть така скромність української сторони не вплинула на росіян. Вони і слухати не хотіли про автономію. І тоді на Всеукраїнському військовому з’їзді Українська Центральна Рада оголосила Перший Універсал «До українського народу, в Україні та поза Україною сущого». У ньому, зокрема, було сказано: «Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй Землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай визначає порядок».
У цьому документі наголошувалось, що Центральна Рада буде «творити новий лад вільної автономної України». Ухвалення Першого Універсалу змусило Тимчасовий уряд відрядити до Києва свою делегацію у складі міністрів Терещенка і Церетелі. Пізніше до них приєднався міністр юстиції Керенський. З українського боку участь у перемовинах брали Володимир Винниченко і Симон Петлюра. Тимчасовий уряд та преса наввипередки змагалися у звинуваченнях України у «зраді» та інших смертних гріхах.
Довідково. Ось витримка з газети «Петроградські відомості»: «Наші українські брати нас підступно зрадили, забувши всі ті добрі справи, які для них робили ми, росіяни. Кажучи іншими словами, вони встромили в нас гострого ножа. Закликаємо всіх свідомих українців прозріти і дати своїм керманичам гідну відповідь. Їм не місце на українській землі».
Хіба звинувачення не нагадують звинувачення сьогоднішніх кремлівських пропагандистів на ТБ? Правда, «Петроградські вісті» нічого не писали про хунту, поїдання дітей та іншу маячню, до якої вдаються сьогоднішні російські геббельси. 29 червня 1917 року до Києва прибула делегація Тимчасового уряду. Після двох днів дебатів було знайдено компроміс. Петроградські міністри погодилися, щоб Українська Центральна Рада виробила статут автономії України з умовою, що його буде подано на остаточне затвердження Всеросійських установчих зборів. Передбачалося, що текст нового Універсалу буде оголошено одночасно з Декларацією Тимчасового уряду в один день.
А тепер пригадаймо весну 2014-го. Якщо у 1917-му на засіданні Тимчасового уряду точилися дискусії з приводу автономії України, то в Держдумі, коли розглядалося питання, чи дозволити Путіну використовувати війська в Україні, ніяких дискусій не було. Рішення дати такий дозвіл ухвалили мовчки і майже одноголосно: проти був лише Ілля Новіков, проти якого вже наступного дня порушили кримінальну справу.
І Універсал проголошував автономію України й закликав до організації нового політичного ладу в Україні, а УЦР визнавав найвищим державним органом влади України до скликання Всенародних Українських Зборів. Згідно з цим документом, кожне село, волость, повіт мали установити зв’язок з УЦР, створити місцеві українські органи влади, запроваджувався «особливий податок на рідну справу»
І Універсал проголошував автономію України й закликав до організації нового політичного ладу в Україні, а УЦР визнавав найвищим державним органом влади України до скликання Всенародних Українських Зборів. Згідно з цим документом, кожне село, волость, повіт мали установити зв’язок з УЦР, створити місцеві українські органи влади, запроваджувався «особливий податок на рідну справу».
Український народ мав закріпити власність на землю після ухвалення відповідного закону тощо. УЦР, не бажаючи відкритої конфронтації з Тимчасовим урядом і прагнучи досягти своєї мети шляхом порозуміння, погодилася навіть на таку «куцу» автономію, оскільки вона закладала підвалини державності. Резолюцію було ухвалено 227 голосами, 16 — проти, 62 — утрималися.
16 липня 1917 року на відкритому засіданні Центральної Ради Володимир Винниченко урочисто виголосив ІІ Універсал, у якому фіксувалися домовленості між Українською Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії про визнання Петроградом Генерального секретаріату Центральної Ради органом «найвищої краєвої влади Временного правительства на Україні». По суті це означало визнання права України на автономію. Натомість УЦР брала на себе зобов’язання утриматися від «самовільного здійснення автономії України до Всеросійських Установчих зборів»
Невідомо, як розвивались би стосунки з росією надалі, але незабаром у Петрограді стався Жовтневий заколот і до влади прийшли більшовики: починалося довге і криваве протистояння з більшовицькою росією — протистояння, яке відбере мільйони життів українців…
