У 2014 році вони були школярами та випускниками, а у 2026-му стали досвідченими лідерами, командирами. Вони тримають лінію фронту, контратакують,…
Віртуозна й неповторна, Героїня України, видатна акторка Ада Роговцева нещодавно побувала з концертами на Дніпропетровщині. Кореспонденту АрміяInform пощастило зустрітися зі знаною українкою та поставити їй кілька запитань. Щоправда, класичного інтерв’ю в традиції цього жанру не вийшло — надто щільний графік вистав і волонтерських справ займає чи не весь час Ади Миколаївни.
— Не переймайтесь, я вам все скажу зі сцени, — зазначила акторка.
Про міцну проукраїнську позицію Ади Миколаївни ходять легенди. Вона чітко і твердо стоїть за незалежність нашої держави, цілісність її кордонів і повагу до кожного українця.
— Я наголошую, війна почалась не 24 лютого, — зазначила Ада Миколаївна. — Вона розпочалась у 2014 році і триває досі. У лютому окупанти просто скинули маски та розпочали черговий виток загострення.
Варто наголосити, що всі дорослі чоловіки з родини мисткині зараз на фронті в лавах Збройних Сил України. Ніхто з них не скористався можливістю уникнути мобілізації. За першої ж нагоди зять і старший онук Ади Миколаївни одягнули однострої та пішли захищати Батьківщину. Водночас молодший онук-школярик не соромиться носити козацького чуба і в гардеробі має чимало футболок із патріотичними зображеннями, які він одягає і до школи, і на вулицю, і навіть коли разом із мамою та бабусею їздить на гастролі.
— Залишившись удома, я і моя донька Катерина розпочали посильну волонтерську роботу, — продовжила акторка. — У нас завжди перебували хлопці з табору підготовки. От уявіть собі — приблизно сорок чоловіків залишають попрати свої речі, бо пральна машина просто не справляється з таким об’ємом за один раз, а їм потрібно повертатися до місця розташування. Потім я по телефону з відеозв’язком по черзі питаю, чия річ, щоб розкласти все на купки. Виходило дуже весело.
А ще Ада Миколаївна, незважаючи на небезпеку, разом із донькою та акторською трупою неодноразово відвідувала район проведення бойових дій. Їх не лякала можливість несподіваного ворожого обстрілу, відсутність сцени чи освітлення. Справжньому віртуозу не потрібно «особливих» умов. Вони виступали і перед бригадами, де підмостками слугувала звичайна галявина чи пролісок. Приходили з концертами і до військових шпиталів — замість сцени був хол, а гримерну облаштовували в одній із палат. Проте глядачі з пораненнями, на милицях, у візках чи навіть прикуті до ліжка завжди були щирими і вдячними.
— Так, наш репертуар із початком російської агресії зазнав змін, — продовжила розповідь Ада Роговцева. — Проте не всі вистави ми ще можемо поставити. Справа в тому, що чимало наших акторів, режисерів, декораторів, світлорежисерів чи навіть електриків зараз на фронті. Та коли вони повернуться, ми втілимо в життя всі наші ідеї.
Проте навіть таким зменшеним складом творча група акторки створює неймовірні мистецькі шедеври: це як постановки вже відомих творів, так і візуалізація сучасних віршів і прози, народжених у вогні війни.
— Ніколи не слід боятися бути собою, — підсумувала розмову Ада Роговцева. — І завжди потрібно пам’ятати, що наш дім — Україна.
Фото: Сергія Дівєєва
