Про це оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Дмитро, який щойно повернувся на службу…
Наші військовики роблять усе можливе, аби допомогти співвітчизникам на лінії фронту. Про це ми вже розповідали в одній з публікацій.
Але що робити, якщо потрібна негайна медична допомога спеціаліста, а можливості доїхати туди, де приймають лікарі — немає?! І тут знову приходять на допомогу військові. Бойові медики, начальники медслужб та фельдшери в підрозділах по змозі допомагають і цивільним українцям.
Військовий лікар із позивним «Джордан», начальник медслужби в окремій бригаді територіальної оборони Львівщини, розповів, що люди звертаються із широким спектром проблем зі здоров’ям. Літні люди, діти, хворі на важкі недуги — допомагати з консультацією та лікуванням у межах наявних можливостей наші армійці намагаються кожному.
Ось і сьогодні, коли лікар мав вільну хвилинку, місцеве подружжя звернулося до «Джордана» через проблеми зі здоров’ям їхньої маленької донечки. Армійські лікарі взагалі універсальні як фахівці. Тож довелося на якийсь час побути не просто хірургом чи терапевтом, а педіатром. Для нього це не новина. Каже, що сам залишив вдома трьох чудових доньок. Він докладно пояснює батькам, що робить сам, і навчає їх профілактичних маніпуляцій. Проводить процедуру й дає ліки. Звісно, краще було б це робити в спеціалізованій дитячій поліклініці, але в радіусі сотні кілометрів таких наразі немає. Та й доїхати кудись через воєнні дії практично нереально. Тож добре, що є добрий армійський лікар «Джордан».
— Коли наш населений пункт визволило українське військо, стало, звісно, легше, — каже місцевий мешканець Микола. — Армія допомагає з їжею, навіть із питною водою, бо водогін розбитий. Якби не військові — померли б ми від голоду та спраги! Ну а те, що лікар може оглянути й полікувати нас, цивільних, — то щастя. І я радий, що повернулися наші захисники!
Цивільний чоловік ще багато розповів про ті лиходійства, що творили окупанти та місцеві колаборанти. Зокрема, як посіпаки рашистів бігали селищем та складали списки людей з проукраїнськими патріотичними переконаннями. Мовляв, ми вас і ваші хати будемо палити. Але, каже чоловік, не встигли це зробити завдяки українському війську. Він та його родина почувається нині в безпеці настільки, наскільки це можливо в зоні ураження ворожої артилерії.
— Кого вони там називають фашистами та хунтою?! — питає він у нас, маючи на увазі російських пропагандистів. — А навіть якщо й називають, то я краще буду жити з «хунтою», але як людина. З повагою, захистом і турботою!
Відео: Тарас Іщик
