Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Про це під час брифінгу в Медіа Центрі Україна — Укрінформ пояснив речник Повітряних Сил полковник Юрій Ігнат, відповідаючи на запитання журналістів про те, чому Повітряні Сили збивають не всі ракети противника.
– Ракета – виріб складний, високотехнологічний, вона спроєктована так, щоб летіти на наднизьких висотах, – пояснює офіцер. – Тобто, вона може летіти, скажімо, над руслом Дністра на висоті 50 метрів, як це уже траплялося, і просто у якийсь момент зникнути з наших радарів. Тут потрібно розуміти просту річ: ми не маємо системи протиракетної оборони, ми маємо ППО – протиповітряну оборону. Наші зенітні ракетні комплекси С-300 та Бук-М1 призначені для того, щоб збивати літальні апарати – літаки, вертольоти, безпілотні літальні апарати. Крилата ракета для них – надзвичайно складна ціль. Втім, сьогодні ми збиваємо і крилаті ракети, до того ж – дедалі більше.
Речник Повітряних Сил пояснив, що збивати крилаті ракети льотчики та зенітники вчилися всі 8 років війни, готуючись до їх можливого застосування противником. Робили це, тренуючись на «Рейсах» – радянських розвідувальних БПЛА, які мають приблизно такі ж швидкості й висоти польотів. До війни вишкіл військ ППО здійснювався на полігоні «Чауда» у тимчасово окупованому Криму, до цього року – на полігоні «Ягорлик», що розміщений у також наразі тимчасово окупованій Херсонській області. Завдяки цьому досвіду екіпажі винищувальної авіації та розрахунки зенітних ракетних комплексів навчилися збивати крилаті ракети, а сьогодні відточують цей досвід на практиці, збиваючи все більше ворожих ракет різних типів і модифікацій. А це – цілі набагато більш складні й високотехнологічні, ніж радянські БПЛА, які виступали як мішені.
