Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
7 років тому парламент ухвалив Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки». Відтоді близько тисячі населених пунктів змінили свої назви, 26 районів і понад 50 тис. об’єктів топоніміки зазнали перейменувань або їм повернули історичні назви, демонтовали майже 2500 пам’ятників і пам’ятних знаків, які містили комуністичну символіку.
Винос. Близько тисячі населених пунктів змінили свої назви, 26 районів і понад 50 тис. об’єктів топоніміки зазнали перейменувань або їм повернули історичні назви.
Вулиць, парків, скверів, назви яких так чи інакше пов’язані з московщиною, у нас тисячі
«Українські варвари воюють з поетами та полководцями…» − такими заголовками рясніють російські масмедіа, розповідаючи про дерусифікацію в Україні. Адже після 24 лютого у містах і селах почали більш активно змінюватися назви вулиць, демонтуватися радянсько-російські пам’ятники тощо. Рішення ухвалюють місцеві органи влади. Правда, у парламенті перебуває відповідний законопроєкт. Вулиць, парків, скверів, назви яких так чи інакше пов’язані з московщиною, у нас тисячі. Лише у Києві їх близько 500!..
Пропагандисти рф з початком дерусифікації почали звинувачувати Україну в «розпалюванні ненависті до всього російського, презирливого ставлення до видатних письменників, артистів, творчість яких є надбанням усього цивілізованого світу». Особливо обурюються «війною пам’ятникам» окремим воєначальникам часів Другої світової війни. Приміром, Георгію Жукову в Харкові. При цьому «забувають», що цей «прославлений полководець» винен у загибелі сотень тисяч українців, яких практично беззбройних, не навчених воювати, кидав на гітлерівців. Навіть у самій росії окремі історики називали його вбивцею.
Жуков винен у загибелі сотень тисяч українців, яких практично беззбройних, не навчених воювати, кидав на гітлерівців. Навіть у самій росії окремі історики називали його вбивцею.
Пушкін оспівував тих, у кого руки були у крові українців по самі лікті
В Україні не всі однозначно ставляться до знесення пам’ятників. Наприклад, Пушкіну. Мовляв, Олександр Сергійович не вчиняв ніяких злочинів проти українців. Так, не вчиняв. Але оспівував тих, у кого руки були у крові українців по самі лікті. Наприклад, Петра І, який знищив гетьманську столицю Батурин разом із жінками та дітьми, привласнив тисячолітню та духовну спадщину Київської Русі, перейменувавши московію на росію. Він презирливо ставився до гетьмана Івана Мазепи, зобразивши і його, і загалом українців у поемі «Полтава» ворогами росії. А ще поет прославляв визвольну війну росіян на Кавказі.
Найбільше топонімів, назви яких пов’язані з росією, у південно-східних регіонах
Дійде черга і до пам’ятників інших російських полководців. Зокрема, Суворову, Кутузову тощо. Кутузов, до речі, навіть ніколи не був в Україні.
Чимало населених пунктів показують історію росії, їх назви походять від російських міст. Наприклад, на Дніпровщині до недавнього часу існували Іжевська, Костромська, Мурманська, Уральська вулиці. А у столиці Тургенєвська, Пушкінська. Найбільше топонімів, назви яких пов’язані з росією, звичайно, у південно-східних регіонах. Але й там крига скресає: за перейменування виступають пересічні громадяни, яким до недавнього часу було байдуже, яким проспектом ходити.
У Харкові, наприклад, змінили назви чотирьох топонімів, пов’язаних із країною-агресором: Московський проспект перейменували на проспект Героїв Харкова, узвіз Білгородський – на вулицю Героїв-рятувальників, Білгородське шосе – на Харківське шосе, а Московський район став Салтівським.
У Хрещатому парку в Києві вже демонтували скульптуру двох пролетаріїв − частину «Арки дружби народів, яка символізувала «непохитну дружбу росії та України» впродовж майже 40 років. Сама арка на місці, і невдовзі столична влада вирішить її долю.
Також «Три сестри» − монумент на стику кордонів білорусі, росії та України. Споруджений у серпні 1975 року на честь «дружби» білоруського, російського та українського народів.
Кількість топонімів, пов’язаних із російськими діячами та Радянським Союзом, на Житомирщині становить понад тисячу. У Вінниці, наприклад, близько 50 вулиць, скверів, провулків та установ названі на честь російських вчених, письменників, діячів російської культури, які жодного разу не були в цьому місті й загалом не мають відношення ні до самої Вінниці, ні до України.
− Хіба не було чи немає українців, пам’ять яких варто увічнити в назвах вулиць, парків? – запитує Володимир – житель міста над Бугом. – Той же міський парк імені Максима Горького давним-давно потрібно було перейменувати. Але у процесі дерусифікації важливо не наламати дров. У Вінниці, наприклад, є музей-садиба Миколи Пирогова, пам’ятник, одна з центральних вулиць носить його ім’я. Їх потрібно зберегти: Микола Іванович народився у Москві, але багато років прожив на Українській землі, лікував бідних людей безплатно.
У Вінниці, наприклад, є музей-садиба Миколи Пирогова, пам’ятник, одна з центральних вулиць носить його ім’я. Їх потрібно зберегти: Микола Іванович народився у Москві, але багато років прожив на Українській землі, лікував бідних людей безплатно.
В Україні до недавнього часу височіло чимало пам’ятників Олександру Суворову − безпосередньому учаснику придушення Коліївщини
У 1768‒1769 роках Суворов був безпосереднім учасником придушення Коліївщини − козацько-селянського повстання у Правобережній Україні, під його керівництвом 1778 року відбулася насильницька депортація понад 30 тис. кримських християн греків і вірмен із Криму до тодішньої Азовської губернії Російської імперії, внаслідок якої загинуло близько половини переселенців. Він також був причетний до винищення частини ногайців ‒ народу, який у XVIII столітті населяв землі Північного Причорномор’я − території південних областей сучасної України. У 1794 році очолюваний Суворовим російський каральний корпус придушив польське визвольне повстання на чолі з Тадеушем Костюшком.
Соціологічні дослідження, проведені соціологічною групою «Рейтинг» у травні, засвідчили, що майже 70 % опитаних підтримують процес дерусифікації.
Соціологічні дослідження, проведені соціологічною групою «Рейтинг» у травні, засвідчили, що майже 70 % опитаних підтримують процес дерусифікації. Насамперед демонтаж пам’ятників, так чи інакше пов’язаних із росією…
