У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
Як нам перемогти ворога на морі, коли він значно потужніший за нас? Що слід зробити, аби ми могли ефективно захищати свої територіальні води? У який спосіб уже найближчим часом можна розблокувати українські порти й, таким чином, попередити голод у багатьох країнах світу?
Про це, і не лише, в ексклюзивному інтерв’ю редакція АрміяInform запитала у колишнього заступника начальника штабу Командування ВМС ЗС України капітана 1 рангу запасу Андрія Риженка.
Трохи про особисте
– Андрію Олексійовичу, я хотів би почати нашу розмову з особистого питання. Ви спадковий військовий моряк. Якщо не помиляюсь, Ваш батько – контрадмірал ВМС України Риженко Олексій Олексійович?
– Так, мій батько все своє життя присвятив флоту. У 1993 році, коли почали створюватися Військово-Морські Сили України, перейшов до них на службу. У найважчі часи він був начальником штабу, заступником командувача ВМС України, потім готував майбутніх морських офіцерів у Академії імені Нахімова. У 1999 році звільнився… Після анексії Криму, бувши хворим, залишився у Севастополі. Шукав можливість продати там житло та переїхати на підконтрольну Україні територію. У 2018 році батько помер… мені навіть не дісталося бути на його похороні. Після його смерті мати переїхала до мене в Ірпінь.
– 24 лютого Ви перебували в Ірпені?
– Як тільки російські війська почали атакувати Гостомель, коли над нашими головами стали літати їхні літаки, падати перші бомби – я вивіз родину з Ірпеня у безпечне місце і там став на облік у військкоматі… А мама тоді відмовилася їхати й опинилася в окупації, у підвалі сиділа, її та інших мирних жителів там тримали оці орки. Потім її вдалось евакуювати до нас в безпечне місце.
Мій будинок-таунхаус окупанти обікрали, винесли усе, що можна. А от мамина квартира у п’ятиповерховому будинку сильно постраждала: дах будинку, куди влучив снаряд, і верхній поверх повністю вигоріли, пластикові комунікації оплавилися.
– Ви допускали, що колишні «брати», як багато хто з нас помилково вважав росіян, можуть почати проти України широкомасштабну війну?
– Я працював у Центрі оборонних стратегій і ми з колегами аналізували ситуацію, яка склалася після 2014 року, припускали, що війна може початися. Утім складно знайти логіку у діях росії. Агресор зараз, за три місяці широкомасштабної війни, по наших містах, інфраструктурі, цивільних об’єктах випустив ракет у тридцять разів більше, ніж за п’ять років по Сирії. До нас вже прилетіло їх приблизно три тисячі, а у Сирії – всього 100.
Дивно, але багато з російських льотчиків – етнічні українці, котрі бомблять зараз своїх родичів… На зароблені нафтодолари росіяни могли б відбудовувати свою безкрайню країну, натомість вони руйнують нашу. Таке враження, що їхню свідомість огорнула якась пелена. Особливо це помітно останні п’ять років.
Український «москітний флот» проти військово-морської армади росії
– Андрію Олексійовичу, у 2017–2019 роках Ви очолювали робочу групу міжнародних експертів щодо опрацювання Стратегії ВМС-2035. Які завдання вона передбачала для наших Військово-Морських Сил?
– У 2014 році російська федерація грубо порушила міжнародні угоди, анексувавши Крим, наростила там свою військову присутність. Тоді ми майже втратили увесь наш флот. Крім того, будівництвом Керченського мосту вона суттєво обмежила прохід суден до Азовського моря, маючи на меті зашкодити економіці України.
Військово-політичне керівництво нашої країни зрозуміло, що для оборони України морський напрямок є найбільш уразливим. Ці виклики стали причиною розробки «Стратегії Військово-Морських Сил Збройних Сил України-2035». Її реалізація – це відбудова наших Військово-Морських Сил, котрі були б здатні перемагати сильнішого супротивника на морі, захищати економіку в межах суверенних вод в Чорному та Азовському морях.
– Амбітні плани – меншими силами перемогти сильнішого… А як це зробити?
– Основою стратегії мала стати методика, що використовується в західних країнах – нарощування спроможностей надводних та інших сил, які б забезпечили контроль моря (sea control), недопущення противника до певного морського району (sea denial) й ведення спостереження і розвідки на морі (maritime domain awareness).
Пріоритет було віддано розвитку надводних сил. У нас була сильна морська піхота. Ми зробили перспективний план на п’ятнадцять років, який передбачав під час реалізації його першого етапу створення так званого москітного флоту (до 2025 року). Тобто – це невеликі катери, які б виконували ці три функції.
Треба відзначити, що північно-західна зона Чорного моря – вона сама по собі не велика – 80 на 120 морських миль. Щоб ефективно діяти у цій зоні не потрібні великі кораблі. Невеликі й побудувати швидше і вони більш живучі в такому стислому морському районі. Та і коштів поки недостатньо на великі кораблі та на інфраструктуру для них.
Наприклад, якщо порівняти ракетний катер і корвет, вони обидва виконують функції завдавання ракетних ударів по кораблях противника, і там – і там по 8 однакових протикорабельних ракет. Але катер при цьому коштує в чотири-шість разів менше ніж корвет і для нього потрібна менш коштовна система базування. Обслуговування катера також набагато дешевше.
Серед тих швидкохідних маломірних бойових кораблів, які б укомплектували наш «москітний флот», мали бути сім патрульних катерів «Айленд». Вони б виявляли цілі, охороняли порти, виконували протимінні й протидиверсійні завдання. Із семи уже прийшли чотири. Утім, їхня модернізація, встановлення необхідної зброї затягнулися. На жаль, тоді ми досить довго вибирали, яке поставити на нього озброєння, а віддали перевагу вітчизняному виробнику, хоча був і американський варіант. В результаті – на катері основне озброєння – 25-мм радянська гармата, яка вдвічі його старша.
Другим типом кораблів мав бути новий американський катер Mark VI. Їх мало бути до 12 одиниць, які б патрулювали узбережжя Чорного та Азовського морів, щоб не допустити висадки диверсійних груп, сил спеціальних операцій. Крім того, вони озброєні ракетами короткого радіуса дії, що можуть завдавати обмежених ударів по кораблях різного класу. Знищити великі кораблі водотоннажністю 500 тонн було б складно, але нейтралізувати їх вони можуть. Mark VI мали прийти цього року.
Також ми мали отримати вісім британських ударних ракетних катерів Р-50, що мали нести по вісім протикорабельних ракет. Тобто сумарний залп складав би 64 ракети. Цього вистачило, щоб знищити близько двадцяти надводних кораблів класу «корвет-фрегат».
Здійснити програму створення «москітного флоту» попри бюджетне фінансування, допомогу з боку американців та кредитів з боку Великої Британії, ми не встигли до війни… Також за кошти Великої Британії планувалося побудувати дві нові бази – в Очакові та Бердянську. Там вже було розгорнуто початкові роботи, а завершитися будівництво мало у 2024-2025 роках.
Після прикриття наших ближніх вод, приблизно з 2025 року можна було б в умовах більшого фінансового ресурсу поступово нарощувати сили й перейти до комплектування нашого флоту кораблями класу «корвет». Головне завдання таких кораблів протичовнова боротьба, яка зараз набула актуальності для Чорного моря. Але слід було розв’язати ще питання їхнього базування у місці, наближеному до потенційної зони їхнього застосування у глибоководній частині Чорного моря.
– Які сили у нас були на момент початку широкомасштабної війни з росією?
– Ми мали чотири «Айленди» з антикварною 25-мм гарматою, сім катерів «Гюрза-М» – чотири на Азові й три в Чорному морі. Утім, катери «Гюрза-М» – це річкові катери більше призначені для боротьби з контрабандистами на річках. На морі, особливо Чорному, можуть лише когось підтримувати. Британські ракетні катери могли бути закладені для нас вже у вересні-жовтні 2020 року, але, на жаль, затягнули із надмірними вимогами до їхнього дизайну…
Тому, коли росіяни оголосили північно-західну зону Чорного моря закритою, забезпечувати охорону портів майже не було чим. Завдяки своїй майже повній гегемонії на морі й у повітрі вони атакували наші кораблі… Єдине, чого вони боялися, була наша берегова артилерія й системи ППО. Тому надводні кораблі не наближалися досить близько. Були випадки, коли вони діставали ушкодження через стрільбу наших артилеристів.
Фактично, на початок широкомасштабної війни у нас не було ані цього флоту, ані берегового комплексу. Особливо далася взнаки відсутність головної ударної сили – ракетних катерів.
Лише на 50 день війни вдалося потопити крейсер «москва» береговим мобільним ракетним комплексом «Нептун». Крейсер мав, дійсно, потужну систему ППО: «С-300Ф Форт», два комплекти «Оса», артилерію, систему створення радіоперешкод. Загалом, якщо «москва» працювала б за бойовим розкладом – вона могла одночасно знищити вісім-дванадцять повітряних цілей. Добре, що нам вдалося знешкодити крейсер, але треба, аби це була не тільки вдала окрема операція, а системна спроможність активно оборонятися, не дозволяючи супротивнику завдавати ударів.
Завадило нам підготувати ефективну оборону на морі те, що ми віддали перевагу підтримці вітчизняної промисловості, яка дійсно має традиції будівництва кораблів, виробництва військової зброї певних зразків і систем радіолокаційних. Але ці системи – вони фактично є незначною модернізацією радянських зразків, котрі не мають технологічної переваги над російським флотом. Іноді дуже багато коштують і вимагають багато часу для виробництва.
Якщо порівнювати ресурс: росія на рік виділяє п’ять мільярдів доларів США на суднобудівництво. У нас ця сума в п’ятдесят разів менше. Звичайно, за таких умов із рф складно змагатися. Ще слід зазначити, що Чорноморський флот з 2014-го по 2019 рік був пріоритетним у забезпеченні новими кораблями, підводними човнами, береговими ракетними комплексами, ППО, які складають цілу систему забороненого доступу до Криму.
Як асиметрично діяти проти росії
– Як нам за таких умов перемогти агресора на морі?
– У Стратегії воєнної безпеки України йдеться про застосування всіх форм і засобів збройної боротьби з агресором, зокрема асиметричних… Утім, мало хто розумів, що таке «асиметрія», що це саме технологічна перевага над противником, використання нових способів, нових тактик і оперативного мистецтва. За ці три місяці ми зрозуміли, що наявність сучасних технологій і методики застосування високотехнологічної зброї – дуже не подобаються ворогу, і він програє, навіть маючи значну перевагу.
Росіяни зараз фактично продовжують свої концепти, оперативне мистецтво часів Другої світової війни: повне «килимове» застосування важкої зброї, знищення всього, що стоїть у них на шляху, а потім розгрібання завалів і фізичне заволодіння територією.
Серед нових способів ведення бойових дій на воді я бачу активне використання дронів як морських, та повітряних, так і підводних… Сучасний дрон виконує практично ті ж самі завдання, як кораблі класу «фрегат». Дрони-камікадзе, при значно меншій вартості ніж, наприклад, крилата ракета, можуть ефективно знищувати надводні цілі. Інша їхня функція – ведення прихованої розвідки.
– Чи допоможе озброєння, що нам надходить з Заходу, приборкати ворога?
– Нині наші партнери надають нам комплекс протикорабельних крилатих ракет «Гарпун» з дальністю враження від 120 до 300 км, залежно від модифікації. Ракета перевірена, надійна, у неї є головка самонаведення й вона діє за принципом «запустив і забув».
Міністр оборони Олексій Резніков зробив заяву на зустрічі в Рамштайні, що Данія погодилася надати нам оці берегові батареї. Додаткові ракети до них можуть надати Велика Британія та Нідерланди. Хочу нагадати, що у росіян наразі двадцять кораблів і катерів, половина з яких несуть ракети «Калібр», десять кораблів і катерів несуть ще радянські протикорабельні комплекси «Терміт» і «Москіт». Є ще протичовновий комплекс «Раструб», що може стріляти по надводних цілях. Також у ворога є одинадцять десантних кораблів, які охороняються ще п’ятнадцятьма суднами, й двадцять шість кораблів, що забезпечують десант при його переході морем і висадці. Для того, щоб стримувати всі ці сили, нам потрібно мінімум 100 одиниць ракет «Гарпун». Росіяни про це знають і, коли ракети у нас з’являться, вони будуть поводитися обережніше… На початковому етапі вони дуже вільно підходили до наших берегів і вели навіть артобстріли нашого узбережжя.
Після розблокування портів нам треба максимально швидко укомплектувати військовий флот
Нині йде дискусія в експертних колах щодо передачі нам корветів ВМС США класу Freedom. Цей корвет несе вісім протикорабельних ракет NSM (Naval Strike Missile), дуже гарних, має сучасне ППО, велику швидкість – 45 вузлів. Американці дев’ять таких кораблів виводять зі складу ВМС тому, що вважають їх невідповідними концепції океанської зони. Якби нам таких передали хоча б чотири одиниці в середньостроковій перспективі, коли у нас з’являться відповідні системи базування – то можна було б казати про виконання протичовнових завдань у центральній частині Чорного моря і з виходом у Середземне.
Нам потрібна зброя на морі. І це завдання потрібно вирішувати максимально ефективно в плані оборони, а не підтримання концептуально застарілої промисловості. Саму промисловість треба перебудовувати за новими стандартами якості, так, аби її продукція мала повну сумісність із західними зразками. Адже у нас після закінчення війни старої зброї не залишиться, а нова вже показала свою ефективність.
Ви подивіться, як реагують у рф на рішення США передати нам пересувні ракетні установки залпового вогню М142 Himars. Лавров сказав, що передача такого озброєння стало б «серйозним кроком до неприйнятної ескалації».
Треба створити такі умови, щоб на кожний запуск по наших об’єктах російських ракет вони отримували таку ж у відповідь. Тепер російські військові роблять це майже безкарно.
Військовий і дипломатичний шляхи розблокування українських портів
– Те, що українські порти заблоковані російськими військовими кораблями, хвилює не лише нас, а й увесь світ. Деякі країни перебувають на порозі голоду. Що з цим робити?
– Ви ж пам’ятаєте, з чого почалася блокада? 24 лютого росіяни розстріляли ракетами поблизу порту Південний два судна – панамський Namura Queen, що йшло на завантаження зерна, і молдавський бункеровщик «Міленіум Спіріт». А третього березня потопили в 14 милях від Одеси торговельне судно Helt, яке йшло під прапором Панами. 5 квітня турецький корабель під домініканським прапором затонув поблизу Маріуполя – в нього влучили двома ракетами. Були випадки, коли вони заарештовували судна.
Наразі близько 70 суден заблоковано в наших портах. Щоб їх розблокувати – потрібно, аби у нас з’явилася спроможність вдарити по противнику. Але далі їх треба буде захищати, що буде складно зробити тому, що зараз у центральній частині Чорного моря можуть діяти підводні човни та кораблі надводні можуть підходити.
Також дуже важливо, аби свою роль відіграла й політика дипломатії. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявляв, що Україна працює над організацією морської гуманітарної операції під егідою ООН та за участю флотів партнерів, щоб створити безпечний морський коридор для українського зерна. Про це також йшлося у розмові з путіним президента Франції Макрона, котрий закликав росію проголосувати в ООН резолюцію щодо зняття блокади Одеського порту.
Я думаю, що можна було б зробити такий конвой у територіальних водах України, Румунії, Болгарії та Туреччини – вздовж узбережжя. Там, в принципі, глибини дозволяють це зробити й під охороною цих країн, три з яких, до речі, входять до блоку НАТО. Тож, це територіальні води НАТО, територія НАТО… Я думаю росіяни до цього дуже обережно б поставилися.
Туреччина – прихильниця принципу «Чорне море – для чорноморців», тому з нею треба буде домовлятися. Але, якщо така операція з доставляння вантажів із зерном буде захищена мандатом Організації Об’єднаних Націй, то це однозначно спростить залучення до цієї місії як національних сил країн Чорноморського басейну, так і коаліційних сил країн Євросоюзу та НАТО.
Таких прикладів було багато. Наприклад, антипіратська компанія в Аденській затоці. Там три угруповання діяли одночасно: одне – під проводом США, друге – операція НАТО Ocean Shield і третя – операція Європейського Союзу «Атланта».
Пишаємося нашими Збройними Силами
– Ми впевнені, що наші Збройні Сили стійко стоять на захисті Батьківщини й пишаємося ними. Я сам моряк, але дивлюсь, наскільки вони за ці вісім років змінилися. Можна відзначити й нашу протиповітряну оборону, яка дуже ефективно діє. Морська піхота – вони герої! Захист ними разом з полком «Азов» і Національною гвардією Маріуполя ввійде у всі підручники з воєнної науки. Морські піхотинці – герої Миколаєва, вони зараз захищають Запоріжжя.
Я хочу всім побажати Перемоги, вірити в Перемогу і діяти максимально ефективно для того, щоб вона прийшла якомога швидше!
– Безперечно – ми переможемо! Дякую щиро за змістовні відповіді.
Чотири роки проходив службу офіцером штабного елементу партнерства в J-7 (управління бойової підготовки) Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі. Був керівником робочої групи міжнародних експертів щодо опрацьовування Стратегії ВМС ЗС України 2035, помічником Міністра оборони України. Має державну нагороду – орден «Данила Галицького», 11 українських військових нагород і одну військову нагороду ВМС США – медальThe Commendation Medal).Риженко Андрій Олексійович із відзнакою закінчив Чорноморське вище військово-морське училище, школу офіцерів надводного флоту Військово-морських сил США, Штабний та Командний курси Військово-морського коледжу. Має ступінь магістру військового управління. Служив на борту 5 різних бойових кораблів, у штабі ВМС України заступником начальника з питань євроатлантичної інтеграції, начальником управління оборонного планування і науки.
