Вирок отримав мешканець Канева Черкаської області, який у месенджері Теlеgram створив та адміністрував групу «Кіт говорить». Там він поширював інформацію про місця,…
Лише три дні тому ми відзначили День захисту дітей. Вперше це відбувалось в умовах широкомасштабної військової агресії, розв’язаної путінською росією проти України, і дорослі, як могли, намагалися створити бодай якусь атмосферу свята для маленьких українців. У містах і селищах були організовані концерти, театралізовані вистави, конкурси. Ну і, як зазвичай, нашу малечу пригощали солодощами.
А вже сьогодні, 4 червня, у нашого майбутнього знов подія. І це, на жаль, не свято… Сьогодні – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Він був установлений Постановою Верховної Ради України від 1 червня 2021 року із врахуванням того, що з 2014 року на території Донецької, Луганської та інших областей внаслідок збройної агресії та інших дій держави-агресора проти України загинуло щонайменше 260 дітей.
Чого саме 4 червня? Історія заснування цього сумного дня повертає нас у 19 серпня 1982 року. Саме тоді, під час засідання Генеральної Асамблеї ООН, членами цієї міжнародної організації було ухвалене рішення про заснування Міжнародного дня безневинних дітей – жертв агресії із щорічним відзначенням 4 червня.
Мета такого рішення членів ООН зрозуміла – привернути увагу світової спільноти на те, що під час війни, локальних збройних конфліктів гинуть не лише солдати, доросле мирне населення, а й діти. І гинуть та страждають вони саме через дорослих, які не здатні знайти раціонального компромісу щодо вирішення мирним шляхом тієї чи іншої проблеми. А в деяких країнах через «забаганки» дорослих діти навіть вимушені зі зброєю в руках відстоювати до кінця не зрозумілі їм ідеї.
Іншими словами, поява цього дня підтверджує зобов’язання ООН забезпечити захист прав дітей. А робота в цьому напрямку регулюється відповідною Конвенцією про права дитини, де основним є той факт, що всі держави-учасниці ООН визнають, що кожна дитина має невід’ємне право на життя та максимально забезпечують її виживання та здоровий розвиток.
На щастя, впродовж майже 23-х років свого існування як незалежної держави Україна розвивалась та рухалась вперед мирним шляхом. Відтак питання захисту дітей, жертв збройної агресії, не було для нас настільки болючим і актуальним. Але все змінилося у 2014 році, коли росія спочатку анексувала Крим, а потім розпочала бойові дії на Донбасі.
Статистика плачевна: як вже згадувалося, за майже вісім років війни на сході нашої країни загинуло близько 260 дітей. Понад мільйон хлопчиків і дівчаток були позбавлені можливості ходити в школу та жити у власній оселі. Десятки тисяч стали біженцями, сотні – зазнали травм і поранень.
Право на життя опинилося в Україні під великою загрозою. Такий стан справ і змусив вітчизняних парламентаріїв привернути увагу до дитячої проблематики та торік встановити День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
З 24 лютого актуальність цього пам’ятного дня лише збільшилась та зачіпає інтереси молодого покоління українців не лише Донеччини та Луганщини, а й всієї України. росія вторглася широкомасштабно із застосуванням крилатих ракет, авіації, кораблів, бойової техніки та систем залпового вогню. Наші діти дуже швидко подорослішали: навчилися виживати в бомбосховищах, відрізняти звук ракети від літака, засинати «під мелодію градів», а прокидатися від свисту куль.
Як повідомили в Офісі генпрокурора, з 24 лютого цього року в Україні загинуло понад 260 дітей, а ще більше як 460 дістали поранення різного ступеня тяжкості. Також через постійні бомбардування та обстріли російськими окупантами пошкоджено близько 1940 закладів освіти, а понад 180 з них зруйновано повністю.
Ви тільки вдумайтеся в ці цифри. Вони жахають. Це не просто суха статистика. Це людські, й що найгірше за все − дитячі долі й життя… Але й вони ще не остаточні.
Гнів, лють та ненависть до окупантів викликають такі трагічні цифри. За що?.. Чому понад місяць тому перестало битися серце тримісячної Кірочки з Одеси, яка внаслідок ракетного удару в житловий будинок загинула у своїй квартирі разом із мамою й бабусею. Чому ми більше не побачимо усмішки на обличчях й не почуємо сміх ще декілька сотень дітей, які від куль, ракет, уламків мін і снарядів загинули в Україні з 2014 року?..
Нині українська влада на всіх рівнях буквально б’є у набат, привертаючи увагу світової спільноти до таких жахливих подій. Цілодобово, крок за кроком правоохоронні органи, ювенальні прокурори фіксують факти скоєння воєнних злочинів проти дітей та збирають доказову базу з метою подальшого притягнення до кримінальної відповідальності російських військових.
Як і належить, сьогодні, 4 червня, на державному та місцевому рівнях мають бути проведені заходи щодо вшанування пам’яті дітей, які за вісім років війни загинули від збройної агресії росії проти України. Ну а військовим залишається одне й головне − мститися за загиблих хлопчиків і дівчаток. Мститися за кожне понівечене тіло, розірвану вщент материнську душу та боротися за живих – за мирне майбутнє своїх дітей, свій дім, свою країну до повної перемоги над агресором! Лише цього нині бажають захисникам і захисницям України їхні сини та доньки. Лише цим живуть нині всі українці!
