Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Петро Примаченко — український художник та бізнесмен, нині — боєць одного з підрозділів Сил територіальної оборони Збройних Сил України міста Київ. Чоловік спеціально для АрміяInform розповів про творчу династію Примаченків, болісні втрати на війні та емоції від побаченого впритул ворожого танка.
— Війна для мене триває з 2014 року, я активно долучився до Революції Гідності, потім займався волонтерською діяльністю, а 24 лютого свідомо вступив до лав Сил територіальної оборони Збройних Сил України, — розповідає Петро Примаченко.
Чоловік пройшов пекельні точки під час оборони столиці та Київської області. Але особливо він запам’ятав, як на одній із позицій столиці побачив стрімке просування ворожого танка.
— На повному ходу російський танк пройшов біля площі Шевченка повз нас, потім помітив позицію і скерував у бік неї вогонь. Ми з побратимом перехрестилися, але в найвідповідальніший момент у танка закінчилися набої. Тому він «відпрацював» по нас із кулемета. На щастя, наші сусіди відкрили вогонь з NLAW та знищили ворога, згадує боєць.
За три місяці Петро змінив достатню кількість позицій, виконував різні завдання за призначенням. Водночас найважче, що пережив боєць на війні, це загибель побратимів. — Найболючіше — втрачати близьких людей. Мого товариша — отця Максима — росіяни вбили, а потім проїхали по ньому танками. Більшого звірства і цинізму я в житті не бачив, — зі сльозами на очах згадує військовий.
Нині чоловік мріє про Перемогу України, яку вбачає в тотальному знищенні росіян. Він уособлює війну України та Росії як протистояння добра і зла.
У мирній Україні Петро Приймаченко мріє про відкриття власної художньої виставки в рідному смт Іванків. Адже картини митця бачили лише найближчі.
«Найбільший вплив на мене мала творчість батька та бабусі»
— У мене — унікальний художній стиль, який я створив, підмічаючи окремі елементи в різних художників. Але найбільший вплив на мене мала творчість батька (Федір Васильович Примаченко — член Спілки художників України, заслужений художник України — Ред.) та бабусі.
Чоловік каже, що саме бабуся прищепила любов до малювання, адже завжди хвалила та підказувала. Тому він з особливим щемом у серці приймає рішення щодо продажу картин всесвітньо відомої бабусі.
Петро Примаченко дуже переймався через пожежу в місцевому історико-краєзнавчому музеї, де зберігалися роботи Марії Примаченко. На щастя, всі роботи української художниці вціліли. А картину «Квітки виросли коло четвертого енергоблоку» зі знищеного російськими загарбниками музею продали на аукціоні Благодійного фонду Сергія Притули за 500 тисяч доларів.
Зауважимо, що 30% від суми, передбаченої законодавством за авторське право, Петро Примаченко переказав Збройним Силам України. Боєць періодично здійснює грошові перекази на користь армії і запевняє: Перемога буде за нами.
Чоловік впевнений, що війна вплинула на його життя, утім, як проявиться побачене на війні у його творчості — побачимо згодом.
Анна Гудзь для АрміяInform
