ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Першим орків тицьнув носом в український кордон батальйон ТрО, яким командує… молодший лейтенант

Прочитаєте за: 5 хв. 1 Червня 2022, 10:02 108

Наше знайомство з командиром батальйону ТрО молодшим лейтенантом Олегом Черкашиним відбувається неподалік від місця дислокації підрозділу в Харкові. Біля автівки мене зустрічає небагатослівний смуглястий чоловік середнього зросту з виразними та стомленими очима. Запитує, чи маю засоби захисту та вимагає відразу надягти бронежилет та шолом. Рушаємо до селища Кутузівка, що у передмісті обласного центру — населений пункт хоч і звільнений від російської навали, але постійно зазнає обстрілів з боку ворожої артилерії.

Дорогою знаходжу сторінку офіцера в одній із соціальних мереж і порівнюю його довоєнні фото з обличчям, яке бачу нині. Війна його не пошкодувала — чоловік сильно схуднув, а від теплого, розслабленого погляду, яким він дивиться на мене з основного фото, нічого не залишилося. На думку спадає, що «Іспанець» нині є немов узагальненим втіленням українського солдата новітньої України, готового битися до останньої краплі крові з ворогом, що прийшов знищувати нашу націю…

Його війна розпочалася у 2014-му, коли він, покинувши успішний будівельний бізнес, приєднався розвідником до добровольчого батальйону «Донбас».

Командир одного з батальйонів бригади ТрО м. Харкова Олег Черкашин має позивний «Іспанець» з 2014 року. Його війна розпочалася влітку того року, коли він, покинувши успішний будівельний бізнес, приєднався до добровольчого батальйону «Донбас». Впродовж наступних двох років чоловік разом з побратимами бив російську орду в найгарячіших точках Донбасу — від Іловайська до Широкиного.

— Я воював тоді у складі розвідувального підрозділу. Неодноразово з метою виконання поставлених бойових завдань виходили за лінію фронту. Часто вступали з ворогом і в прямі контактні бої.

Великих втрат добробат зазнав під час битви за Іловайськ. Олег був серед тих, хто намагався надати підтримку побратимам, які опинилися тоді відрізаними від основного угруповання військ.

— Нам тоді повідомили, що батальйон потрапив в оточення, ситуація була вкрай важка. Поставили перед фактом, що маємо лише 19 автоматів на всіх. Командир тоді запитав: хто готовий взяти в руки зброю та йти на допомогу хлопцям. Я зробив крок вперед. Але на той момент кільце ворожих сил вже зімкнулося і ми нічого не змогли зробити. Іловайськ був у потрійному оточенні, тому ми вже зустрічали хлопців після створення «гуманітарного коридору» біля Курахового. Надавали допомогу пораненим, важких одразу відправляли у Дніпро. Останнім акордом Іловайської трагедії для мене була участь у звільненні з полону наших ста бійців наприкінці 2014 року. Ми їх супроводили до наших, посадили в літак…

У 2016 році Черкашин повернувся до тоді ще мирного Харкова, але колишній бізнес вже не поновлював.

— На той момент багато хороших, чесних хлопців, пройшовши війну, втратили бізнес, джерело доходу й не розуміли, як жити далі. Я запропонував товаришам спільний бізнес формату охоронного агентства. Тоді до мене приєдналося 15 побратимів, і ми загальними зусиллями його організували. Згодом створили у підприємстві 200 робочих місць. Можу сміливо сказати: ми були найбільшою організацією учасників АТО в Україні до кінця лютого цього року.

Перший бій з окупантами ми прийняли 26 лютого, коли до середмістя Харкова увійшли російські «Тигри».

Широкомасштабне вторгнення росії в Україну не стало для «Іспанця» несподіванкою. Будучи в минулому розвідником, чоловік аналізував ситуацію, яка складалася у прикордонні запорєбрика, та розумів, що велика навала орків не за горами.

— За два дні до подій відправив родину у безпечне місце. Перші ворожі «приходи» почув о 5 годині ранку 24 лютого. Вже ввечері тримав у руках зброю. Перші завдання разом з побратимами виконував під керівництвом очільника поліції Харківської області полковника В. Тимошка. Перший бій з окупантами ми прийняли 26 лютого, в районі Дзеркального Струменя, коли до середмістя Харкова увійшли російські «Тигри».

На початку березня у Харкові почалося формування бригади ТрО під керівництвом полковника Романа Грищенка. Стратег та талановитий офіцер побачив в особі Черкашина лідера, який в змозі вести за собою людей та запропонував йому очолити один з її батальйонів. «Іспанець» погодився, і його побратими з «Донбасу», що цілком логічно, утворили кістяк підрозділу.

— Я особисто відбирав бійців. Не приховував, що хочу створити штурмовий батальйон, який буде виконувати завдання, неспецифічні для ТрО — воювати на передньому краю на рівні з лінійними підрозділами ЗСУ. Я тоді використовував практику формування добровольчого батальйону: розповідав кожному, який підрозділ я хочу бачити, які завдання планую виконувати, потім кожному давав добу на роздуми. Тих, хто повертався, зараховували до бату. Вважаю, що це правильний підхід — аби воювати, мені потрібні вмотивовані люди, з високим моральним духом, які розуміють суть високих ризиків. І не помилився: перше бойове завдання отримали за тиждень після того, як почав формуватися підрозділ. На той момент далеко не всі мали бойовий досвід, навіть однострій не всі мали, але хлопці рвалися у бій.

Бойове хрещення батальйон прийняв у передмісті Харкова, на Чугуївському напрямі в районі кільцевої дороги. Головним завданням підрозділу було прикриття бойових рубежів.

— Обстановка на ділянці відповідальності була надскладною — на той момент ворог поливав нас мінометним та артилерійським вогнем. Вже там ми втратили перших побратимів… Але утримали позиції, а Харків тепер у безпеці, — пригадує комбат.

Проти артилерії ворога батальйон мав лише РПГ та стрілецьку зброю

2 травня батальйон отримав наказ про висування у напрямку Старого Салтова, що в 45 км від Харкова. Тероборонці повинні були замінити там підрозділи окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. На протилежному березі водосховища, що розділяє населений пункт, тримали оборону ворожі підрозділи, підкріплені важкою артилерією.

— Ми зустріли достойного противника. Це фахівці своєї справи, які професійно воюють проти нас. Не можна було їх недооцінювати.

Проти окупантів батальйон «Іспанця» мав лише ручні протитанкові гранатомети, зокрема західних зразків, міномети та стрілецьку зброю. Але вмотивованість та зухвалість особового складу й військова кмітливість комбата дали змогу не тільки вибити орків із селища, а й витиснути їх ближче до кордонів й заволоділи трофейною технікою: МТЛБ та кількома БМП. Згодом тероборонці вибили ворога із Варварівки, Рубіжного, Байрака, Замуйловки, спільно з Чорними Запорожцями відвоювали частину Тернової та просунулися аж до державних рубежів.

— Так, під час успішної контрнаступальної операції було звільнено селище Ізбицьке, яке розташоване за кілька кілометрів від лінії державного кордону. Тоді я отримав пропозицію від комбрига розвити успіх — встановити на лінії держкордону прикордонний стовп як символ державності. Охочих втерти ніс ворогу був аж весь батальйон, — усміхається офіцер. — Але я ухвалив рішення висунутися силами посиленого взводу. Ми закріпилися на ділянці, встановили прикордонний знак, але під загрозою ворожих обстрілів задля збереження життя та здоров’я особового складу відійшли. Москалі намагалися нам помститися, пустивши дезінформацію в російських ЗМІ та соціальних мережах про те, що нашу групу було знищено, але зазначу: під час операції всі повернулися на позиції живі та здорові.

…Під час боїв тероборонці зазнали серйозних втрат — але це ціна, яку наша нація платить за свободу… Наразі батальйон перебуває на відновленні. Вже незабаром бійці отримають нові бойові завдання. «Іспанець» усвідомлює, що 400-річна боротьба українців за свободу та незалежність від московського ярма триватиме не один місяць, а можливо й рік.

— Ворог, що прийшов до нас, сильний. Треба це зрозуміти й прийняти. Але ми сильніші, бо ми на нашій, Богом даній землі. Я звертаюся до кожного представника нашої славетної нації — від кожного з вас залежить наближення нашої перемоги. Настав час покласти кінець існуванню московії. Тому не залишайтеся осторонь — хто може, беріть до рук зброю, решта — допомагайте українському війську в тилу, тримаючи на плаву економіку України, допомагаючи ЗСУ фінансово та підтримуючи морально. Попереду ще багато смертей і втрат, але ми обов’язково переможемо!

Фото автора

11

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook

Захищаємо світ

00
00
00
Life story, rss.feed