Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
АрміяInform вже розповідала, як на Харківщині нищить ворога підрозділ тероборони під командуванням офіцера Юрія Федоренка. Утім, ця рота цікава не тільки своєю гарною бойовою роботою. Унікальна вона ще й своїми людьми. Між вчорашніх слюсарів і таксистів, бізнесменів та директорів великих установ ключові командні посади в ній обіймають одразу три депутати Київради. Себто представники того самого корпусу бюрократів, яких хіба що ледачий не підозрює в усіх смертних гріхах. Тож є тема для поціновувачів «полунички»: чи існує матеріальний зиск у земному пеклі під артилерійськими ударами?
Про «окопні вигоди»
Для Олеся Маляревича депутатство наступило буремно. Про таку кар’єру він навіть не замислювався. Спокійно займався ресторанним та кіно- бізнесами, оскільки мав профільну й не тільки дві вищі освіти. Ще володіючи брендом «Юніор», який просував виробництво дитячого спортивного взуття, він активно переймався розвитком фізкультури й спорту серед юнацтва. І от тут раптом, у 2007 році, «молода команда Черновецького» ухвалила рішення про передачу території дитячого стадіону «Русанівка» в Дніпровському районі Києва, де Олесь виріс, під бізнес-забудову.
Щоб не допустити очевидного свавілля влади, Маляревич балотувався в депутати Київради. Бо, як то кажуть, якщо ти не займаєшся політикою, вона обов’язково займеться тобою. Інакше кажучи, якщо ти не захистиш інтереси певних верств суспільства, влада їх ставитиме на коліна. Тому він пішов на вибори, й через свою відомість у районі та серйозну виборчу програму їх виграв, віднявши у купи конкурентів левову частку голосів.
Олесь невимушено зізнається, що перед самим великим нашестям орків неабияк пишався розквітлою Русанівкою з її сучасною соціальною інфраструктурою, набережною, бульварами, спортивними майданчиками тощо.
Винос. Громадянин Америки українського походження, доктор наук, онколог Геннадій Брацлавський переправляє всім київським тероборонцям у районах бойових дій 11 дизельно-газових генераторів, польові аптечки та дефіцитні ліки українським шпиталям на 50 мільйонів євро
І мабуть, не випадково так сталося, що обіймаючи у лютому 2022 року посаду заступника голови Дніпровської райдержадміністрації у Києві, Маляревич відповідав за організацію територіальної оборони. 16 лютого, вже відчуваючи дихання війни в потилицю, сам став до лав захисників. В одному з новостворених батальйонів на той момент було всього-на-всього 20 «штиків». Олесь знайшов приміщення під його штаб, коли столицю вже покидали іноземні посольства. Батальйон готувався до боїв ще в ході свого формування. Приміром, снайперській, саперній, стрілецькій справам глибоко цивільних людей навчали запрошені до нього ветерани війни з росіянами – спецпризначенці.
«Чи є від депутатства горезвісний матеріальний зиск? — Відповідає на моє запитання Олесь. — Звичайно, є, але він не горезвісний, і — не ДЛЯ депутатів, а ВІД них. Користуючись набутими знайомствами, ми співпрацюємо з масою серйозних благодійних та інших фондів, приватними меценатами. Велика кількість волонтерів київської Русанівки підтримує безперебійне постачання нам дефіцитного провіанту. Особливих проблем із харчуванням ми не маємо. Утім, підтримка продуктовими наборами формату повноцінного сухого пайка тут важлива. Бо нерідко наші підрозділи діють у відриві один від одного та баз постачання. Хоча б триденний мобільний запас продуктів завжди стане у пригоді. Солдата не повинно турбувати, що він їстиме після або перед боєм. Це тим більш важливо в тому сенсі, що у регулярних військових формуваннях організація тилової логістики під час бойових дій за вісім років війни відпрацьована досить гарно, а ми у цій царині новачки.
Ще, наприклад, буквально у ці дні мій давній друг, громадянин Америки українського походження, доктор наук, онколог Геннадій Брацлавський переправляє нам 11 дизельно-газових генераторів для живлення усіх наших фронтових об’єктів та службових гаджетів. Перед тим він забезпечив кілька формувань тероборони унікальними польовими медичними аптечками. Протигази нам поставив, які дають захист легеням навіть від радіоактивного мікропилу.
Взагалі, історія Геннадія — тема окрема. Він зібрав в Америці вже другу партію дефіцитних медикаментів для українських шпиталів вартістю більш ніж на 50 мільйонів євро (!). Але в нього вже не вистачило коштів на його переправлення в Європу військовим вантажним літаком «Геркулес». На наше прохання Володимир Кличко познайомив Брацлавського зі своїм американським другом Амідом, який цю проблему розв’язав…
«Людина — як цегла: обпалюючись, твердне»
Для командира цієї роти, бізнесмена й депутата Київради Юрія Федоренка фаза широкомасштабної війни з росією також не стала несподіванкою. Він вже воював спецпризначенцем у районі проведення АТО у 2014-2015 роках. Будучи радником оборонного комітету Верховної Ради, під час опрацьовування Закону про ТрО домігся з однодумцями прийняття суттєвих правок у його тексті, які дозволили структурам Тероборони за військової потреби бути переміщеними всередині країни на загрозливі напрямки. Що, власне, нині й сталося.
Через важкі поранення й контузію Юрій у 2015 році був звільнений в запас, але попри обмеження для призову у військові лави через стан здоров’я все ж став тероборонцем за місяць до початку навали. Для офіцера ця фаза розпочалася з оборони київського летовища «Чайка» та бойових зіткнень із ворожими диверсійними групами.
У цьому військовому колективі більшість людей були необстріляними, але завдяки роботі командирів та унікальній вмотивованості людей підрозділ дуже швидко був навчений виконувати поставлені завдання на професійному рівні. Тож сьогодні рівень підготовки, знань та бойового злагодження дозволяє роті впевнено діяти на полі бою всупереч щоденним масованим ворожим артилерійським обстрілам усіх позицій та потугами бити її із займаних позицій.
Третій київський депутат та учасник Майдану, командир взводу цієї роти Вадим Васильчук, до лав тероборони також став ще до початку «великої війни». Вранці 24 лютого під час бомбардувань він відправив дружину із трьома своїми дітьми до батьків, а сам рушив до пункту збору отримувати зброю. Перші три тижні навали Вадим обороняв Святошинський район Києва. Через досвід в менеджменті та військову кафедру у виші за плечима абсолютно нову для себе посаду освоїв доволі швидко. Й тепер оркам «гикається» коли взвод передає їм свої «привіти».
Вислів про те, що людина схожа на цеглу, яка, обпалюючись, міцне, належить великому британському мислителю Бернарду Шоу. А ще він написав таке: «Досягни того, чого хочеш, або ж доведеться задовольнятися тим, що маєш». Наша мета — обпалена війнами свобода, а долею орків так і залишаться їхні вбогі «мокшанські болота»…
Фото автора та з архівів депутатів-воїнів.
