Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Деякі західні аналітики вважають, що українській армії так добре вдається бити московітів, бо українці, як ніхто інший, розуміють їхню природу. Бо українська армія, що вийшла з радянської, за 30 років незалежності та 8 років протистояння з росією змогла вивести боротьбу проти неї на якісно новий рівень. Просто зараз українці спростовують знамениту орвеллівську тезу: «Якщо ви коли-небудь плекали будь-які мрії про збройне повстання, ви повинні відмовитися від них. Немає способу повалення партії. Влада партії назавжди». 2014 року українці показали, що збройний опір агресору можливий, а 2022-го демонструють, що знищення кгбістської країни-гангрени зовсім не нездійсненна мрія.
Англійський письменник Джордж Орвелл став всесвітньо відомим завдяки тому, що показав у своїх творах справжню суть червоної диктатури. Йому — змолоду палкому прихильникові соціалістичних ідей — раніше від інших лівих відкрилося звіряче обличчя сталінізму і він почав досліджувати московські політичні процеси.
Праці-викриття «Колгосп тварин» (Animal Farm, 1945) та «1984» (Nineteen Eighty-Four, 1949) в срср були під табу, а днями його найвідоміший роман-антиутопію «1984» заборонили продавати в білорусі.
Ці твори не випадково лякають путінських пропагандистів. Адже їхні гібридні методи маніпуляцій, виявляється, давно відомі. Й хоча Орвелла навряд чи можна вважати Нострадамусом ХХ століття, але, розгадавши природу московської влади, він точно передбачив основні етапи її еволюції.
«Колгосп тварин»: історія срср від 1917 до 1991 року
Вважається, що у повісті відображено переродження революційних принципів і програм, а також поступовий перехід радянської влади до диктатури і тоталітаризму. «Колгосп тварин» — це притча-алегорія на революцію 1917 року і наступні події в срср: колективізацію, Голодомор, сталінський терор, торгівлю з країнами заходу, Другу світову війну та перемогу в ній. Наприкінці твору вгадується період «застою» та неминуче назрівання нової «революції» (нагадуємо, твір було опубліковано 1945 року).
Цікаво, що переклад повісті «Колгосп тварин» українською мовою був надрукований в Мюнхені уже у 1947 році й став другим після німецького перекладом твору. Українці в діаспорі одразу побачили в ньому натяк на майбутню руйнацію «тюрми народів».
Джордж Орвелл вважав, що для побудови справжнього соціалізму світ насамперед має позбавитися «радянського міфу», адже «немає жодної ознаки, що срср дійсно поступає в напрямку чогось, що можна було виправдано назвати соціалізмом, зате є дуже багато ознак, що срср перетворився в ієрархічне суспільство, де володарі мають не більше причин відректися від влади, ніж яка-небудь інша панівна верства».
Також у творі дуже добре читається застереження автора, що після будь-якої революції існує ризик узурпації влади, що в підсумку призводить до ще більших страждань народу і нової революції.
Зло, що залишилося непокараним
Ще у 1934 році у рецензії на «Майн кампф» Орвелл ототожнив двох диктаторів — гітлера і сталіна, тому у 1941 році щиро дивувався: «Немає кращого прикладу моральної та емоційної неглибокості нашого часу, ніж той факт, що ми зараз більш-менш за сталіна. Цей огидний вбивця тимчасово на нашому боці, і тому всі його злочини раптом забуваються». У 1942 році письменник констатував: «всі миротворці змінили свою віру в гітлера на сталіна».
Орвелл дуже добре пам’ятав з чого почалася Друга світова війна і розумів, що замирення з срср лише відтермінує рішення проблеми, а не вирішить її: зло залишилося непокараним і матиме можливість еволюціонувати.
19 жовтня 1945 року в есе «Ви й атомна бомба» він зазначив, держави майбутнього, які володітимуть ядерною зброєю, будуть «одночасно непереможними і постійно перебуватимуть у стані „холодної війни“ зі своїми сусідами». А вже 10 березня 1946 року Орвелл констатував: «Після московської конференції в грудні минулого року росія почала „холодну війну“ проти Британії та Британської імперії».
«1984» — росія 2022-го?
Страшне сіре тоталітарне майбутнє письменник показав у своєму романі «1984», а щоб максимально наблизити його до реалій, народжених революцією в росії, зробив чимало запозичень з антиутопії російського письменника Євгена Замятіна «Ми», що була написана 1920 року.
Саме тому так багато в творі нагадує росію, а точніше сучасну росію, яка для письменника марилася у відносно недалекому майбутньому:
«Міністерство Миру займається війною, Міністерство Правди — брехнею, Міністерство Любові — тортурами, а Міністерство Достатку — морить голодом».
«Якщо хтось хоче керувати і продовжувати панувати, потрібно вміти зміщувати відчуття реальності».
«Хто контролює минуле, той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє, той контролює минуле».
«Війна — це мир, Свобода — це рабство, Неуцтво — це сила».
«Ніхто ніколи не захоплює владу з наміром відмовитися від неї. Влада — це не засіб, це мета. Не встановлюють диктатуру для того, щоб захистити революцію, революцію роблять, щоб встановити диктатуру. Мета переслідувань — переслідування. Мета тортур — тортури. Метою влади є влада».
«І якщо всі інші прийняли брехню, яку нав’язала партія — якщо всі записи розповідали одну й ту саму історію — то брехня увійшла в історію і стала правдою».
«Знаючи, не знати; усвідомлювати абсолютну правдивість, повторюючи ретельно сконструйовану брехню; дотримуватися двох протилежних думок, знаючи, що вони суперечать одна одній і водночас вірити в обидві; використовувати логіку проти логіки; заперечувати мораль, при цьому говорячи про моральність; … забути те, що потрібно забути, і знову викликати в пам’яті, коли це знадобиться, і знову негайно забути; і, головне, застосовувати цей процес до самого процесу — ось у чому суть: свідомо долати свідомість і при цьому не усвідомлювати, що займаєшся самогіпнозом».
«Якби вибір для людства був між свободою і щастям, то для більшої частини людства щастя було б кращим».
«У довгостроковій перспективі ієрархічне суспільство можливе лише на основі бідності та невігластва».
«Ідеали, встановлені Партією, були чимось величезним, жахливим і блискітливим — світ сталі та бетону, жахливих походів військ і страхітливої зброї — нація воїнів і фанатиків, що маршують уперед у досконалій єдності, усі думають однакові думки, носять однаковий одяг і кричать однакові гасла, безупинно працюють, борються, святкують, піддаються гонінням — триста мільйонів людей і усі з однаковим обличчям».
«Основним актом війни є не стільки знищення людських життів, як продуктів людської праці. Війна — це спосіб розбити на шматки, випарувати в стратосферу чи занурити в морські глибини матеріали, які в іншому випадку могли бути використані для того, щоб зробити життя народу занадто комфортним, а отже, в довгостроковій перспективі, народ занадто розумним. Навіть коли зброя на полі бою фактично не знищена, її виготовлення залишається зручним способом витрачати робочу силу, не виробляючи нічого, що можна спожити».
Але мета роману «1984» — застерегти від появи такого суспільства. Те, що ми бачимо в ньому так багато аналогій із сучасною росією, говорить лише про те, що ми маємо знищити цю країну-гангрену, допоки вона не вразила весь світ.
