Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
У той час, як російська військова машина перетворює мирні українські міста на руїни, імперські марення Путіна випаровуються в повітрі разом із будь-якими сподіваннями на швидку перемогу над рішучими та згуртованими українськими захисниками, які борються за своїх близьких, свою країну та свободу.
Упродовж минулого тижня ми дізналися, що в орвеллівському Кремлі «самооборона» перетворюється на неспровоковане вторгнення на мирного сусіда, «обмежена військова операція» означає тотальний напад, «переговори» перебувають у тіні терористичних бомбардувань невинних мирних жителів, а «неокупація» передвіщає гніт московського володаря.
У надії задовольнити ненаситні імперські амбіції розлюченого некоронованого царя Путіна, що ховається в нерозкритому місці, все більше і більше російських військових безжально кидають у полум’я війни.
Коли звістка про незаконний напад на Україну нарешті почала просочуватися в російську свідомість разом із першими ознаками підйому антивоєнного руху в Росії, Кремль наказав активізувати заходи для придушення інакомислячих.
Контролюючі органи (Роскомнагляд), а також російська прокуратура намагалися обмежити ЗМІ та криміналізувати об’єктивні джерела інформації. Закриття «Дождя» та «Ехо Москви» є ознакою того, що ще жорсткіша цензура, що походить від радянських часів, ще попереду. Внутрішнє висвітлення подій в РФ стає все більш герметичним, із дедалі більш обмеженим доступом до західних соціальних мереж.
Як приклад пропагандистських зусиль Кремля, спрямованих на аудиторію за кордоном, можна навести наказ міністра закордонних справ Росії Лаврова розпочати широку кампанію в соціальних мережах, щоб привернути увагу до нібито «геноциду», який стався на Донбасі. На двох офіційних сайтах МЗС Росії розміщено декілька версій дуже відвертого та жорстокого відео. Додатково відповідний контент був поширений у соціальних мережах, особливо в Twitter, силами російських дипломатичних акаунтів (англійською, іспанською, у Великий Британії, Женеві та Ізраїлі) за допомогою новоствореного хештегу #DonbassTragedy.
В той час поза межами Кремля потрохи спадає пелена: росіяни побачили знищену та покинуту російську бронетехніку разом із розірваними на шматки їхніх загиблих солдатів. Безнадійні й голодні російські військові нібито плачуть над незахищеним радіозв’язком, розгублено говорять про те, що «заблукали», не були проінформовані про істинну мету їх дій. Віртуальний світ, створений Путіним та його оточенням, все більше заміщує холодна реальність. І вона все більше торкається внутрішнього фронту Росії, оскільки деякі жертви війни Путіна повертаються додому з полів битв заляканими, розгубленими, доволі часто, мертвими.
Замість «слави та відродження імперії» марення Путіна принесли звичайним громадянам Росії лише гніт, що дедалі зростає, спустошені умови життя та смерть.
