Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Ця думка осяйнула мене ще в перші дні війни. Після того, як Президент України Володимир Зеленський наказав завдавати максимальної шкоди загарбникам і кількість їхніх втрат обліковувалася по 1000 на день. Але дивувала не стільки вправна робота наших військових, а те, з якою неприхованою завзятістю вони смажили колони окупантів і як щиро радів їхнім успіхам простий український люд. А коли на неприбрані рештки тіл російських військових почали полювати птахи і собаки, — я все зрозумів. Згадалося Шевченкове:
На улицях, на розпуттях
Собаки, ворони
Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить.
Та й нікому: осталися
Діти та собаки,—
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки…
Очевидним стало те, що зараз відбувається більше ніж війна. Це Коліївщина. Друге Велике всенародне повстання в Україні, яке, на відміну від першого, що розпочалося у 20-х числах лютого 1768 року, обов’язково закінчиться Великою Перемогою. У цей час відбувається не просто священна народна вітчизняна борня за свободу та незалежність нашої держави, а цивілізаційний здвиг, що перетворює всі попередні поразки України на перемоги і робить її великою країною.
Уже неодноразово пересвідчився, що після 24 лютого українці мстяться не лише за бойові втрати від 2014 року, а й за ті, що наш народ зазнав від москалів і не тільки упродовж кількох останніх століть. Для прикладу, наведу Бої під Крутами, що тривали 28 лютого та 1 березня 2022 року, як і сто років тому, між селами Пам’ятне та Хороше Озеро. У підсумку тіла 200 загиблих російських солдатів та офіцерів на 2 КАМАЗах через село Плиски повезли у бік Сумщини — гештальт 1918 року було закрито.
Навесні 1768-го, 254 роки тому, набирала обертів Коліївщина — останнє велике національно-визвольне повстання козацької України. У маніфестах повсталих — революційна модель соціальної рівності, яка через придушення посполитого рушення російськими військами була реалізована згодом, через десятиліття, в інших країнах.
У діях повсталих був праведний гнів, було намагання максимально знищити окупантів, що занапастили рідну землю, всіма доступними засобами. Але наші вороги, які перемогли чверть тисячоліття тому, по-своєму інтерпретували Коліївщину і навіть змусили декого з українців цуратися її, відчувати сором за дії запорожців.
читайте також:
Для того, щоб українці не соромилися свого героїчного минулого, щоб відчули саме ту страшну праведну лють, яка змушувала навіть жінок брати рогачі до рук і йти в гайдамаки, у чи не найтемніші часи московської імперської окупації нам був посланий з неба геній Великого Кобзаря. Він мав дар викласти на папері те, що генетично відчував, відчуває і відчуватиме кожен українець — і мертвий, і живий, і ненароджений. І залишив у своєму «Кобзарі» чимало пророцтв, зокрема про нову Коліївщину:
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Окупант не має національності. У XVIII столітті на нашу землю зазіхали поляки та євреї, що реалізовували експансіоністську політику Речі Посполитої, у ХХ німці з Третього Рейху, нині — росіяни, чеченці, буряти та інші народи путінської росії. Усі вони — не люди, а орки — безликі істоти, добриво для нашого родючого ґрунту. Коли вони приходять до нас з наміром поневолити — зруйнувати уклад життя, знівелювати цінності, спотворити традиції тощо — неминуче прокидається дух Коліївщини.
Коліївщина — це маховик щирої української помсти. Коли маховик закрутиться, цю помсту нашого народу дуже важко зупинити. І майже неможливо протидіяти їй, допоки не досягне визначеної мети.
Під час Коліївщини кожен українець — багнет на своїй ділянці фронту. Серця цілого народу б’ються в унісон і б’ють ворога нещадно всюди, де тільки можуть. Без жодних докорів сумління. Це ми бачимо і відчуваємо зараз. І всі є учасниками цього рушення — переродження країни-жертви в країну-переможця.
Історію, як відомо, пишуть саме переможці. І сьогодні наш час писати історію, визначати місце України у світовій цивілізації, бути дороговказом у майбутнє. Бо з нами Правда, а хто є з правдою — той з Богом, бо лише Правдою вдасться перемогти сатану, що фальшем провадить світ у прірву. Тож уперед до перемоги! Знищуймо ворога нещадно!
