Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Триває 77-ма доба героїчного протистояння російським загарбникам захисників Маріуполя. Більшість із цих двох з половиною місяців воно відбувається в повному оточені й нині обмежене промисловою територією підприємства «Азовсталь». Для багатьох українців оборонці міста стали символом нескореності нації. Воїни полку «Азов», морські піхотинці, прикордонники, поліцейські, бійці територіальної оборони та інших формувань, перебуваючи під постійними обстрілами окупантів, з надлюдськими зусиллями стримують ворога. Причому роблять це жорстко і результативно.
За даними командування полку «Азов», тільки з 24 лютого по 15 квітня 2022 року підрозділ знищив майже 2,5 тисячі особового складу ворога, було поранено понад 5 тисяч російських загарбників. На той час це становило 15 % від загальних втрат ворога в Україні. Станом на 29 квітня було знищено 49 танків, 36 БМП, 23 БТР, 5 БМД, 2 ББМ «Тайфун», 3 автомобілі «Тигр», 2 «Рись», 1 катер морської охорони «Раптор». Велику кількість ворожої техніки було пошкоджено. Жорсткий опір захисників Маріуполя скував значні сили загарбників і зламав плани щодо швидкого просування в центральну частину України. Нескорений гарнізон «Азовсталі» зіпсував наміри путлера оголосити про захоплення міста до 9 травня.
Але сили й засоби захисників Маріуполя не безмежні. Щодня мужній гарнізон звертається до українців та всієї світової спільноти із закликом врятувати тих, хто ще залишається на «Азовсталі» й тривалий час перебуває в нелюдських умовах, потребуючи негайної допомоги. Серед захисників багато важкопоранених, травмованих, їм необхідна термінова медична допомога й негайна евакуація. На жаль, поки що дипломатичні шляхи порятунку воїнів не спрацьовують, рашисти відмовляються домовлятися й не прислухаються до заклику світової спільноти.
Для мене дуже важко сприймати цей драматичний збіг обставин навколо захисників Маріуполя. Особисто знайомий з багатьма представниками полку «Азов» ще за часів перебування на посаді пресофіцера сектора «М». Пам’ятаю теплі зустрічі на базі «Азова» в Мангуші, спілкування з командирами та знайомство з воїнами полку. Це справжнє братерство й зовсім інший рівень стосунків. Чого вартують тільки написи й гасла у казармі: «Спочатку взводь мозок, а потім зброю!», «П’є конем — воює ослом!» (про любителів хильнути чарку), «В нас не смокчуть!» (про курців).
Там немає місця лицемірству, хвальбі, інтригам, зраді. Кожен відповідає за свої слова, а оцінюється за вчинками. Неодноразово ставав свідком ефективних дій азовців на передовій. У бою вони завжди поводяться нестандартно та креативно, демонструючи не тільки мужність і відвагу, але і високий рівень військового інтелекту і тактичної підготовки. На навчаннях показують відмінні результати, тому що приділяють велику увагу саме вдосконаленню практичних навичок. Командир полку «Азов» Герой України Денис Прокопенко — зразок нового покоління українських офіцерів, які були народжені війною. Якщо спитати у командирів механізованих бригад ЗСУ, кого вони хотіли б мати поруч як підтримку, більшість назвуть «Азов».
Сьогодні вже азовці потребують допомоги. Не можна тільки спостерігати за тим, як тануть їхні сили. Якщо є хоч якась можливість порятунку тих, хто залишився на «Азовсталі», треба скористатися нею. Іноді вдається виходити з ними на зв’язок і чути голос людей, для яких кожна мить життя може бути останньою. Але вони не зломлені, вони міцні духом і вірою в те, що їх врятують. Вони підтримують один одного і сподіваються, що вся ця боротьба була недаремною. Кожний ранок воїни зустрічають однаково: з надією на порятунок і мрією повернутися до своїх родин, обійняти дітей і матерів.
