Він чітко усвідомлював характер та наслідки своїх дій, скерованих на підрив боєздатності частин та підрозділів Сил оборони України. Суд засудив громадянина України до 5 років…
У страшні дні наприкінці лютого 2022 року, коли більшість українців навіть не могла уявити подібного сценарію розгортання подій, були й ті, хто готувався до цього дня й з початком широкомасштабного вторгнення рф зустрів російські війська в повній бойовій готовності. Прагнення стати на захист рідної землі і захистити її від броньованої орди рашистських загарбників змушувало цих людей не тікати від небезпеки, а навпаки — йти їй назустріч, ризикувати життям, не перебуваючи в офіційних списках, без жодних соціальних гарантій і у тісній співпраці з армійцями, нацгвардійцями, поліцейськими боронити рідні міста від російського наступу.
У Харкові одними з таких були хлопці з добровольчого підрозділу «Фрайкор», який очолював харків’янин Георгій Тарасенко, відомий за позивними «Школьнік», «Тарас», «Жора», якому судилося стати першим після 24 лютого 2022-го добровольцем, удостоєним найвищого звання України…
Він народився 6 грудня 1996 року у Харкові, у 2003–2014 рр. навчався у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5, водночас протягом восьми років займався плаванням у Спортивній дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву «Спартак», посідав призові місця на обласних змаганнях, потому тренувався та брав участь у змаганнях зі Street workout (варто пояснити, що у перекладі з англійської ця фраза означає буквально «Вуличне тренування» і йдеться не стільки про вид спорту, скільки про цілу субкультуру — масовий рух, заснований на заняттях фізкультурою із застосуванням тренувального обладнання (турніків, брусів) на свіжому повітрі, у шкільних дворах, парках, на громадських спортмайданчиках).
У шкільні часи він також захоплювався вивченням історії, представляв свій навчальний заклад на обласних олімпіадах, здобував перемоги для своєї школи й надалі після створення підрозділу та однойменної організації проводив там лекції на різні тематики.
Георгій брав участь у подіях Революції Гідності у Харкові, потім протистояв поширенню у столиці Слобожанщини «руской вєсни», ганяючи так званих тітушок з-поміж місцевих жителів і завезених росіян. Протягом 2014–2019 рр. навчався у Харківському національному аграрному університеті імені В. Докучаєва, здобувши диплом магістра за спеціальністю «Агрономія» і водночас, завдяки військовій кафедрі — військове звання молодшого лейтенанта запасу. У цей період захопився спортивним ножовим боєм, активно тренувався і брав участь у змаганнях.
З юнацьких років ще до подій Революції Гідності активно долучався до патріотичних рухів України та Харкова. На фронт Георгій вперше потрапив у 2014 році, коли йому було 17 років. Потай від батьків, на власному ентузіазмі, користуючись особистими зв’язками, які тоді виникали серед однодумців під час буремних подій Майдану, він відправився на Донеччину, де вперше здобув неоціненний військовий досвід.
21 травня 2017 року Георгій Тарасенко створив і очолив Добровольчий підрозділ «Фрайкор» та однойменну громадську військово-патріотичну організацію (варто зазначити: у цій назві немає нічого «фашистського» — так ще з XVIII століття іменувалися німецькі та австрійські добровольчі підрозділи, зокрема, в епоху наполеонівських війн такі загони часто утворювали патріотично налаштовані студенти). Разом з однодумцями «фрайкорівці» брали активну участь у громадсько-політичному житті міста, підтримували та організовували різні ініціативи та акції, спрямовані на розвиток саме українського Харкова, реагували й запобігали провокативним акціям представників «п’ятої колони», протестувати проти встановлення у Харкові пам’ятників радянським ідолам, активно займалися спортом і пропагували здоровий спосіб життя. За ініціативи «Фрайкору» в Харкові 14 жовтня з 2018 року щорічно проводився марш до Дня захисників України, а з 2019 — марш ветеранів війни до Дня незалежності.
Вони завзято боролися з розповсюдженням наркотичної отрути, наприклад, проводили акції із зафарбування «реклами» наркоділків на стінах і парканах. Проте, напевно, головне — «Фрайкор» безперервно готувався до того, що більшість громадян України вважали неможливим: до агресії з боку путінської росії. Тому добровольці регулярно за рахунок особистих часу й коштів проводили навчальні вишколи та тренування, методично закупляли легальну зброю, спорядження, обмундирування…
Під його командуванням бійці здійснили сім бойових ротацій на Донеччині загальним терміном 22 місяці, підсилюючи підрозділи Збройних Сил у Маріупольському напрямку, а також у прилеглих селищах під Донецьким аеропортом. 24 лютого 2022 року «Фрайкор» першим серед добровольчих підрозділів міста став на захист Харкова й пішов на допомогу Збройним Силам України. Спільно з іншими підрозділами вони спинили прорив російських військ до міста. Георгій особисто очолював групу бійців «Фрайкору», яка у складі зведеної групи, спільно з бійцями Національної гвардії, КОРД Національної поліції, ЗС України та територіальної оборони, виконувала бойове завдання з недопущення захоплення групою ворожих диверсантів приміщення школи № 134 у Харкові. 12 березня за його керівництва та за безпосередньої участі було виявлено та знешкоджено групу осіб, які планували підриви військових та цивільних об’єктів у Харкові. Крім того, спільно з представниками територіальної оборони та підрозділів ЗС України, Тарасенко та його бійці брали безпосередню участь у ліквідації колони військової техніки окупаційних військ, які намагалися здійснити прорив до Харкова з боку Лісопарку.
Посеред бойових буднів Георгій встигав публікувати у Facebook короткі тексти, фото- та відеоматеріали, напевно, розуміючи, що багатьом українцям нині важливо знати: оборонці Харкова тримаються й нищать ворога. Ось його повідомлення, датоване 27 лютого:
«Важкий і надзвичайно виснажливий бій минув. Спільними зусиллями нашого підрозділу, ЗСУ, НГУ, КОРД, ТрО було знешкоджено техніку окупантів, ворог зазнав втрат у кількості 15 осіб 200-х та чотирьох було взято в полон.
Серед наших бійців є поранені легкого та середнього ступенів тяжкості.
Ще одна доба минає у зареві над Харковом від полум’я тіл наших ворогів.
Тримаймося харків’яни, тримаймося українці».
Він не лише водив у бій свій підрозділ, а й створив цікаву хроніку про те, як він із побратимами били агресорів, захоплювали полонених, поповнювали арсенал підрозділу трофейними зброєю та боєприпасами й, на жаль — втрачали бойових друзів…
25-річний Георгій Тарасенко, позивний «Жора», загинув 25 березня 2022 року у бою, коли добровольцям пліч-о-пліч із підрозділами 92-ї механізованої бригади ЗСУ, тероборони, поліції вдалося визволити від рашистських окупантів села Мала Рогань та Вільхівка на Ізюмському напрямку.
Останній його пост закінчувався словами: «Ворога обов’язково буде знищено й вигнано з українських земель. Не дозволяймо їхнім сподіванням зломити нас. Вірмо в українських захисників».
У нього залишилися батьки та кохана, із якою вони невдовзі збиралися одружитися. Георгія відспівали 30 березня на Черкащині, у старовинному храмі Святого Пророка Іллі, що у селі Суботів — у тій самій Іллінській церкві, стіни якої пам’ятають ще панахиду за Богданом Хмельницьким. У «Фрайкорі» надихалися подвигом холодноярських повстанців та гайдамак. Рідні та побратими вирішили поховати його у легендарному лісовому урочищі Холодний Яр, на плато біля Троїцького Мотронинського жіночого монастиря, де раніше був старовинний козацький цвинтар. Таким чином побратими прагнули вшанувати свого командира як постать загальноукраїнського масштабу.
«Чиї дороги проходять повз Холодний Яр, зможуть вшанувати його пам’ять і віддати честь», — сказала наречена Георгія.
За особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань, самовіддане служіння Українському народу Указом Президента України № 253/2022 від 17 квітня 2022 року голові Харківської громадської організації «Військово-патріотична організація «Фрайкор» Тарасенку Георгію Олександровичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вічна слава Героям!
