Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
З усіх родів сухопутних військ, які існували в XV — середині XVII ст., тобто піхоти, кавалерії, артилерії та саперів, в українському козацькому війську найвищі оцінки отримала козацька піхота. Оскільки сапери, як окрема формація, у козацькому війську в цей час ще не сформувалися, а для розвитку артилерії бракувало власної виробничої бази (козацька артилерія комплектувалася майже виключно з трофейного озброєння, що змушувало використовувати найрізноманітніші системи та калібри), а та ж відсутність економічної бази теж виключала формування більшості видів кавалерії, то подібні оцінки видаються реальними.
Козацькі формації, які виникли наприкінці XV ст., ще довго використовували лук (про це навіть свідчить прізвисько знаменитого гетьмана Петра Конашевича — Сагайдачний) та носили кольчуги з плоскими кільцями — байдани (звідки походить прізвисько князя Дмитра Вишневецького — Байда), але всі успіхи козацької піхоти пов’язані з вогнепальною зброєю. При цьому саме в бойовому мистецтві козаків, які на перших фазах його розвитку зустрічалися майже виключно з татарсько-турецькими формаціями, дуже швидко відбувся перехід від аркебузи до мушкета. Військо не мало власної виробничої бази й комплектувало матеріальну частину за рахунок трофеїв, вже пізніше було налагоджено ремонт та виготовлення вогнепальної зброї. Основою став турецький мушкет, так звана яничарка (цією зброєю переозброювалися яничарські орти, які раніше віддавали перевагу лукам).
З другої половини XVI cт. яничарки стали основною зброєю козацької піхоти. Цей мушкет з 5-6—гранним прикладом, обтягненим оксамитом, мав трохи довшу цівку і був ефективним при залповому вогні до 300 м. Він мав сильну віддачу, під час стрільби не можна було наближати рушницю близько до обличчя, через погану якість пороху прицільна стрільба була взагалі неможливою, але залпи давали добрий ефект. Козацька піхота також стріляла переважно залпами, шикуючись зазвичай у три шеренги. Такий стрій називався «стати в батаву». Водночас перша шеренга, давши залп, відходила назад, поступаючись місцем другій, що дозволяло вести частий, майже безперервний, вогонь.
Відтоді багато чого змінилося. Сучасна українська «козацька» піхота — це військовослужбовці механізованих, мотопіхотних, гірсько-штурмових військових частин і підрозділів, що становлять основу бойової могутності Сухопутних військ Збройних Сил України. Вони мають відповідне спорядження та озброєння, загальна вага якого сягає в окремих випадках 30–35 кг.
За роки війни з російськими загарбниками українська піхота суттєво змінилася. На її початку, у 2014 році, форма та спорядження не відповідали вимогам сьогодення (ми пам’ятаємо, як військові шукали в будь-якій спосіб, хоча би вживану «британку»). На озброєнні піхотинця були лише морально та фізично застарілі автомати Калашникова, СГД, РПГ-7 та РПГ-18(22). Завдяки високому бойовому духу це дозволяло вести бойові дії проти добре озброєних російських загарбників майже на рівних, але досягти вогневої переваги було дуже важко. Особливо це відчувалося в разі роботи ворожих снайперів або зустрічі з важкою броньованою технікою.
-
- Фото ілюстративне
Наразі, дякуючи вітчизняному військово-промисловому комплексу та закордонним партнерам, ця ситуація змінилася докорінно.
Що стосується одягу та спорядження, то найкраще його зручність і якість ілюструють загиблі й полонені з «другої армії світу». Вони за будь-якої можливості намагаються (шляхом мародерства) отримати українські однострої та натягнути їх на себе. І це стосуються не лише рядових солдатів, а й молодших та старших офіцерів.
Останні кілька місяців повномасштабної російської агресії довели, що українські піхотинці, озброєні українськими «Стугнами», американськими Javelin, шведсько-британськими NLAW та іншими ПТРК стали суттєвою загрозою для російської бронетехніки, навіть гелікоптерів та катерів. Отримані як військова допомога американські Stinger, британські Starstreak і LMM Martlet та французькі Mistral — навічно приземлили вже не один десяток «аналоговнет» бойових російських літаків та гелікоптерів. І це лише, як кажуть, верхівка айсберга можливостей сучасної «козацької» піхоти.
Отже, можна впевнено сказати, що сьогодні піхота відіграє головну роль у загальновійськових бойових діях як під час наступу, так і в обороні, на тактичному й оперативно-тактичному рівнях ведення бою.
Вітаємо українську «козацьку» піхоту зі святом!
