Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
У місті Сокиряни на Буковині в останню путь провели загиблого на сході земляка — 32-річного Ігоря Жука. Захисник був родом із Вінниччини, але останні роки мешкав у Сокирянах. Разом із дружиною виховував двох діточок, та проклята війна обірвала його молоде життя, зробивши дружину вдовою, а дітей — сиротами…
— Квітує весна. А війна… такої гарної пори забирає душі мужніх синів України на небеса, — говорить місцева мешканка Клавдія Черкас. — Боляче. Сумно. Печально й гірко усвідомлювати, що вбивця й далі, вже третій місяць безкарно творить свої чорні злочини проти мирної України, проти нашого народу…
Ігор Жук служив за контрактом в окремій механізованій бригаді імені короля Данила, був номером обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу. Загинув гранатометник 28 квітня поблизу населеного пункту Золоте на Луганщині під час бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу — його поранення виявилися несумісними з життям.
Віддати останню шану герою, який поліг за незалежність та територіальну цілісність України, прийшли родичі, знайомі, бойові побратими, колеги, небайдужі містяни.
Останній спочинок Ігор Жук знайшов на кладовищі житлового масиву «Та Гора» міста Сокиряни.
