Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
Серед тих, хто нині поповнює лави захисників України і стримує навалу російських загарбників, багато людей з військовим та бойовим досвідом, який вони набули в попередні роки. Серед них і гранатометник старший солдат Володимир, з яким кореспондент АрміяInform познайомився під час навчань підрозділу морської піхоти перед відправкою в район бойових дій.
Як з’ясувалося, чоловіку пішов вже шостий десяток. Але, зважаючи на те, як впевнено і рішуче він діяв під час виконання навчальних завдань: легко пересувався місцевістю, майстерно поводився зі зброєю, одразу стало зрозуміло — це справжній підготовлений боєць і вік йому не завада. Також вразило те, як Володимир поводився зі своєю штатною зброєю — гранатометом РПГ-7. Кожен постріл — точно в ціль. Причому вогонь вівся з різних положень: стоячи з коліна, із-за укриття, зміною позиції і відстані до цілі. Підготовку до пострілу, прицілювання виконував швидко, кожен рух солдата був чітким і вправним.
Зі слів Володимира, під час підготовчого процесу він освоїв також зброю наших іноземних партнерів, зокрема, протитанкові ракетні комплекси Javelin, NLAW.
— Це дуже потужна і ефективна зброя, — поділився своїми враженнями Володимир. — Крім того, вона проста у використанні і її можна застосовувати в будь-яких умовах бою, зокрема, з укриттів та будівель, що дуже важливо під час ведення боїв у містах.
Як виявилося, для Володимира це вже третя війна проти російських окупантів. У 90-х він захищав незалежність Ічкерії у складі підрозділу українських добровольців. У 2008-му році воював у Грузії, коли російська армія вторглася на її територію. З початком російсько-української війни у 2014 році, також не вагаючись, відправився на схід захищати свою Батьківщину. Пройшов важкі бої і випробування на різних напрямках Донецької та Луганської областей. Після повернення додому сподівався остаточно поринути в мирне життя, зайнятися улюбленими справами, виховувати дітей та онуків. Але не судилося. Коли почалося широкомасштабне вторгнення російської армії в Україну, знову повернувся до війська.
— Наразі моє місце тут, серед захисників України. У мене є бойовий досвід, практичні навички, якими можу ділитися з тими, хто тільки починає свій військовий шлях. Для мене сьогодні головна справа, як і для всіх справжніх українців, — захищати свою країну. Але цього разу треба знищити ворога остаточно, тому що поки існує росія, вона ніколи не залишить Україну в спокої. Воювати будемо до перемоги.
