Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Олексій народився 24 грудня 1974 року в селі Теліжинці, що на Київщині. Там закінчив школу та пішов працювати будівельником. А далі все, як у всіх — одруження, діти, мрії про щасливе майбутнє, аж поки у 2014 році не почалася війна. Чоловік ніколи не шукав легких шляхів і звик жити по совісті. Ось і тоді, коли ворог увірвався в Україну, він пішов захищати свою землю спочатку добровольцем, а потім став контрактником Збройних Сил України.
Побратими пригадують, що Олексій завжди був найкращим воїном-танкістом, який пройшов пекло боїв, що точилися спочатку на сході України. Ніколи не боявся приймати рішення і брати за них відповідальність. За стійкість і відвагу український військовий у 2016 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Знайомі Олексія кажуть, що більше за все на світі чоловік любив своїх донечок Ангеліну та Даніелу, а також Україну. Саме заради того, щоб захистити все, що було дорогим його серцю, він до останнього подиху і бився на повну.
З перших днів широкомасштабної війни росії проти України Олексій був в числі оборонців міста-героя Чернігова. Поки окупанти підло та безжалісно завдавали ударів і намагалися зруйнувати все, що траплялося їм на шляху, головний сержант Сенюк приймав бій за боєм. Він завзято знищував ворога, який прийшов на його землю. В одному із зіткнень з противником йому вдалося знищити два ворожі БМП та захопити танк Т-72.
Але, на жаль, бої за Чернігівщину були кривавими та запеклими… 27 лютого ворожий авіаудар забрав життя великого воїна, люблячого сина, чоловіка, батька. Олексій загинув у день народження своєї донечки. Через постійні військові дії в регіоні лише 45 днів по тому вдалося похоронити Героя — він знайшов свій вічний спочинок у місті Носівка на Чернігівщині, яку він боронив до останнього подиху.
Його побратими-танкісти Сіверської бригади разом з українськими військовими продовжують боротися за Україну, щоб згодом ми відбудували зруйновані домівки та зберегли свою незалежність — в ім’я полеглих Героїв та заради щасливого життя майбутніх поколінь.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента від 2 березня 2022 року № 94/2022 головному сержанту Олексію Сенюку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вічна слава Героям!
