Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Для 27-річного стрільця-гранатометника Євгена Подуфалова з Чернігівщини це був перший бій з російськими окупантами і взагалі перше серйозне бойове випробування, яке він пройшов на цій війні. До цього була лише прискорена, зумовлена широкомасштабним вторгненням росії, підготовка, де він навчався поводитись зі зброєю та опановував деякі практичні навички військової справи. Але іспит на мужність та психологічну стійкість під час свого першого бойового зіткнення склав на «відмінно».
Усе почалося раптово. Вночі позиції підрозділу українських моряків, які перебували на південному напрямку оборони, несподівано атакувала розвідувальна група рашистів. Ворогу вдалося приховано підійти впритул до наших спостережних постів, але спроба застати зненацька наших військовослужбовців провалилася. Коли пролунала команда «До бою!», всі зайняли свої позиції і зустріли орків щільним вогнем. Зав’язався запеклий бій. Євген разом зі своїм другим номером розрахунку контролювали визначений сектор оборони й вели прицільний вогонь по ворогу.
Диверсійна група виявилася достатньо чисельною, тому бій затягнувся. В якусь хвилину Євген помітив, що побратим опустився на землю.
— Що сталося? — запитав він.
— Я 300-й, — приглушено відповів товариш.
Поранення виявилося серйозним, кулі влучили в ногу і руку. Євген доповів командиру, попросив прикрити вогнем і почав негайно надавати допомогу пораненому. Після зупинки кровотечі та перев’язки, відтягнув побратима в безпечне місце. Згодом ворога вдалося вгамувати і знищити. Пораненого евакуювали, нині його життю вже нічого не загрожує. Командир підрозділу, де служить Подуфалов, розповів — якби не своєчасна допомога Євгена, то поранений міг би й не вижити.
Сам Євген до свого вчинку ставиться спокійно і вважає, що нічого героїчного не зробив.
— Так діяв би кожен військовослужбовець нашого підрозділу, — згадує він події того пам’ятного бою. — Головне, що ми відбили напад і сповна помстилися ворогові за наших побратимів.
До речі, Євген з багатодітної родини, в якій, крім нього, ще 12 братів та сестер. Двоє його старших братів наразі також воюють з окупантами.
Зростаючи у великій сім’ї, Євген змалечку привчався особисто брати відповідальність за свої рішення та вчинки, завжди допомагати тим, хто молодший за віком або вже у літах, і потребує уваги та турботи. Тому серед побратимів всі знають, що на Євгена можна покластися, навіть в будь-якій нештатній ситуації — він не злякається, не підведе.
За фахом Євген ландшафтний дизайнер та садівник, після навчання в технічному училищі займався облаштуванням приватних будинків та господарств. Тепер же всі його думки про те, щоб якнайшвидше перемогти ворога, захистити родину та повернутися до мирного життя.
