Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
У районі залізничного вокзалу Чернігова розміщена промислова зона, де розташовані виробництва маленьких підприємств. У середині березня російські окупанти обстріляли й зруйнували більшу частину будівель. Після звільнення міста частина підприємців повернулися. Деякі з них мобілізовані й можуть лише приїхати та подивитися на розтрощені будівлі, понівечене обладнання.
У старих будівлях привокзальної території виробляли столи, стільці, меблі для шкіл, вікна, працював цех із фарбування металів і багато чого ще. До 24 лютого ця територія була немов велика родина.
На вході зустрічає охоронець. Він весь цей час був у місті та продовжував нести свою службу. Після обстрілу особливо ретельно ставився до своєї роботи: обходив території, дивився за обладнанням, інструментом і розтрощеними автомобілями, що стояли у дворі.
Він веде в перше приміщення за воротами. Це велика довга одноповерхова будівля, що поділяється на дві частини. З одного боку ціла, а з іншого — снаряд вдарив у стіну і розтрощив її.
В іншій частині цієї будівлі тільки вікна постраждали, але для власника це не проблема. Він сам виробляє вікна. Це військовий пенсіонер Григорій, який до 24 лютого мав своє підприємство. З початку широкомасштабного наступу російських окупантів він був мобілізований до Збройних Сил України. На день йому вдалося потрапити до своєї майстерні.
Він показує розбиті обстрілами цехи. Обладнання вціліло. Під час розповіді він показав, як за дві хвилини може своїми руками зробити відлив для вікна. Робив це спокійно й упевнено.
«Незабаром має повернутися дружина й одразу відновиться виробництво. Розуміємо, що будуть проблеми з логістикою і матеріалами, але вже зараз мені та дружині телефонують, тому що багато пошкоджень», — розповідає Григорій.
«Але це лише одне приміщення. А ось друге постраждало більше», — показує він інший цех.
У місті вже є світло, вода, повертаються люди. Вже зараз повертаються підприємці і починають відновлювати виробництво. Михайлович, високий і худий чоловік років 60, разом з помічником ставить нові двері замість тих, що були понівечені уламками. Він співвласник. У цих цехах раніше робили меблі з металу. Було кілька влучань.
Одне з приміщень майже повністю знищено. За два-три тижні Михайлович планує відновити виробництво, а для цього вже шукає нове приміщення під фарбування меблів.
На виході він показує двері.
«А ось ці діри від уламків хочу залишити на згадку», — ділиться планами Михайлович.
На тілі міста залишається багато шрамів. Але місто відновлюється, оживає. Воно та його мешканці готові до відсічі ворога. Військові звільняють країну від окупантів, а підприємці відновлюють економіку України. І це своїм прикладом показують підприємці Чернігова.
