Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Поранений військовослужбовець з окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу, якого вважали загиблим внаслідок підриву танка на міні, проповз шість кілометрів з перебитими ногами до місця, де зміг зв’язатися з побратимами й викликати допомогу.
Дивовижну історію порятунку свого побратима опублікувала пресслужба бригади.
Сергій – механік танка Т-64, в той день він вже вдруге заходив у розбите окупантами селище на півдні України. Його броня йшла першою, раптом – спалах і вибух. Танк Сергія підірвався на міні.
Він зміг вилізти, відповзти кілька метрів до узбіччя дороги та скотитись з неї. Почув чергові вибухи, постріли, гуркіт ворожого танка, що наближався все ближче і ближче. Сергій почав рити землю руками, розгрібати під собою мул та старе листя, зариваючись в них все глибше.
Окупанти подумали, що боєць 200-й і забралися геть, але розпочався черговий бій. Закріпившись в селі, росіяни безперестанку гатили в бік української армії.
Майже добу без мобільного зв’язку, без надії на допомогу, з понівеченими ногами, але з твердим наміром: вибратись й вижити попри все.
Поповз, зі страшним болем в перебитих ногах, в гарячці та з нестерпною спрагою без ковтка води, ховаючись від постійних обстрілів та безпілотників, які прочісували територію – він здолав зо 6 кілометрів.
Тільки тоді, видершись на пагорб, його мобільний «ожив» і Сергій зателефонувати до побратимів, пояснив, де він, і тоді з останніх сил продовжив повзти в бік очікуваної допомоги.
Військові встигли вчасно забрати Сергія, коли в нього вже не було сил навіть промовити слово. Його вивезли та передали медикам.
Не минуло й кількох днів, а він вже спокійно розповідає, про свій порятунок та не скаржиться на біль в ногах і на інвалідний візок. Єдине, через що засмучується, то це через прогноз лікаря, що ходити зможе не раніше, як за пів року. І, звісно, через те, що російська наволоч досі тут. Утім танкіст з 28-ї бригади переконаний, що його побратимам, українській армії вдасться знищити ворога і повернути ВСІ наші землі набагато раніше, ніж лікар дозволить йому знов стати на ноги.
