Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Триває другий місяць широкомасштабного вторгнення росії на територію України. Москалі сподівалися підкорити нас, українців, а отримали зворотний ефект — ми стали міцнішими, нас об’єднала ця біда. Нині кожен представник нашої славетної нації в той чи інший спосіб бере участь у захисті батьківщині — волонтери допомагають армії та цивільному населенню, комунальні служби тримають міста в чистоті та усувають наслідки ворожих обстрілів, бабусі й дідусі переказують гроші для допомоги армії. Усі, хто має сили та здоров’я, приєднуються до лав ЗСУ та ТрО.
У середині березня в Харкові було створено Окремий батальйон територіальної оборони. Дефіциту в кадрах не виникало — наразі підрозділ укомплектований майже на 100 відсотків. Аби підтримувати дії регулярних підрозділів ЗСУ, до батальйону приєдналися представники різних верств населення — від працівників ІТ-сфери, філологів до простих робітників, тих, хто має неабиякий військовий досвід у минулому, і тих, хто взяв до рук зброю вперше…
Кореспонденту АрміяInform вдалося побувати на одному з вишколів для особового складу батальйону, які проводяться в підрозділі на постійній основі — для когось це можливість освіжити знання з військової науки, хтось опановує її тут і тепер.
«Закріпив» знання, надаючи допомогу постраждалим під час ворожих обстрілів рідного селища
Навчальна точка з тактичної медицини. Інструктор Дмитро — за освітою фельдшер-акушер і ветеринар. До кінця лютого він працював анестезіологом у ветеринарній клініці. Розповідає, що вже тоді відчував: потрібно набути знань з тактичної медицини. Тому за можливістю спілкувався з бойовими медиками та тими, хто зазнав поранень під час бойових дій. «Закріпив» знання, надаючи допомогу постраждалим під час ворожих обстрілів рідного селища, що в Харківському районі.
— Я завжди ношу із собою тривожний наплічник з тактичною аптечкою. Тоді саме він став у пригоді. Працював з проникним пораненням ноги, переломом ребер. Все обійшлося, пацієнти живі.
Дмитро навчає хлопців, як правильно накласти собі або побратиму турнікет, оклюзійні наліпки, що робити з проникними пораненнями та вузловою кровотечею, вчить правил евакуації пораненого з поля бою тощо. Після інструктажу кожен боєць відпрацьовує продемонстроване на собі та побратимові. Дмитро уважно й терпляче стежить за підопічними, виправляє помилки, у разі потреби повторює деталі інструктажу.
Інтернет — велика сила, або Як вивчити посібник з експлуатації для гранатомета
А неподалік новобранців навчають поводження з гранатометами. Хлопцям демонструють два зразки зброї, яка успішно використовується проти броньованої техніки — радянський РПГ-7 та новітній шведський ручний протитанковий гранатомет Carl Gustaf.
Інструктор Гліб за фахом вебдизайнер. В ТрО проходить службу з 12 дня широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Розповідає, що за станом здоров’я до служби в армії непридатний, але через особисту впертість зміг побороти бюрократію.
— Я чотири дні без зупинки їздив по ТЦК та СП, аж поки мене не зголосилися призвати. А я просто не міг сидіти спокійно, поки у країні вирує ворог! — розповідає боєць.
За місяць Гліб ідеально опанував РПГ-7 та відмінно відпрацював навчальні стрільби, влучивши в ціль близько 10 разів, тому нині із задоволенням ділиться з побратимами досвідом, про який ще місяць тому й не мріяв.
А ось представлений Carl Gustaf щось новеньке для багатьох. Командир бригади Максим розповідає, що вивчали інструкцію щодо поводження з гранатометом за допомогою ютубу.
— Інтернет — велика сила, — усміхається комбат. — Усе чітко й доступно роз’яснили, навіть інструкцію перекладати не довелося. Тепер мріємо випробувати нашого Густава на ворожій техніці.
Уже о 5:20 24 лютого я евакуював останнього учня до підвалу
Максим з позивним «Фізрук» носить форму морпіха. Кілька років тому він звільнився з лав ЗСУ, але вже 24 лютого дістав із шафи однострій та приєднався до тероборони.
— Після звільнення з армії я працював вчителем фізкультури в одній зі шкіл-інтернатів Харкова. Вже о 5:20 24 лютого я евакуював останнього учня до підвалу, передав дітей у надійні руки, заїхав додому переодягтися — і ось я тут, — розповідає «Фізрук».
Він — один із найстарших у батальйоні. Зокрема й за званням — головний сержант. Навчає особовий склад веденню бою в урбанізованій місцевості та рукопашного бою. Каже, на війні всі знання тією чи іншою мірою можуть згодитися. Розповідає, що всі підлеглі дуже вмотивовані, а це допомагає швидко та успішно навчатися. Вмотивованість — це перший і головний крок до перемоги!
