Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Свіжі рейтинги від рабсіян: на кінець березня чисельність тих, хто підтримує «спецоперацію» проти України, зросла на 11 пунктів — до 76 %. Звісно, це ще не 93 % голосів, якими вони підтримали окупацію нашого Криму, але все одно рівень кровожерливості наших східних сусідів — разючий.
Чому ж так сталося, що дрімучі варварські настрої для нинішніх росіян є цілком прийнятним, актуальним поглядом на сучасний світ?
Поточний гіпертрофований шовінізм путінської росії — цілком логічний наслідок щонайменше трьохсотрічного культивування імперіалістичної величі. І так, минулі 30 років не стали винятком. У так званій демократичній росії цей процес не припинявся, ба більше, його цілком свідомо просував і фінансував кремль.
Усі слова росіян про «братерство» й «дружбу» — були брехнею, а ненависть до всього українського — виявилася чистою правдою. У сучасної російської українофобії є конкретні імена, прізвища й теплі посади. Насправді їх десятки, а може й сотні тисяч. Однак посеред цієї маси є особливі персонажі — талановиті, знакові персони, з великою аудиторією особистих прихильників. Саме висловлювані з їхніх уст антиукраїнські ідеї стали мейнстримом.
Нині, в умовах широкомасштабної війни, варто переглянути минуле й згадати заспівувачів роспропаганди, тих, хто її розпалював ініціативно — «лідерів громадської думки», «політеліту», «культурних героїв» рф. Щоб ще раз упевнитися — Зло, яке убиває наших дітей і руйнує наші міста, має конкретні обличчя. Ось вони: письменники й поети, зірки кіно, діячі культури, науковці, працівники шоу-бізнесу і, звісно ж, політики.
До вашої уваги невеличкий екскурс по цитатах деяких солістів російської пропагандистської еліти.
Письменники й поети. Тут варто почати з поета Йосифа Бродського, якого вважали опозиційним до радянської влади через арешт, заслання та примусову депортацію з срср. Цей діяч, до речі, чи не найяскравіша сучасна ілюстрація до стародавнього афоризму: «російський ліберал закінчується там, де починається українське питання». У 1992 році, мешкаючи у США вже більш як півтора десятиріччя, Йосиф Бродський ось так «привітав» здобуття Україною незалежності:
…Скажем им, звонкой матерью паузы метя, строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря в мундире,
по адресу на три буквы на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором Гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть, так сообща, сук выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще?..
«На независимость Украины», 1992 р.
А ось популярний на росії письменник-фантаст Сергій Лук’яненко, відомий українофоб, поміж іншого сказав таке: «Не існує й не буде такої держави — Україна. Або частина Росії, або польський протекторат».
Його старший колега Олександр Проханов, письменник і журналіст, головний редактор газети «Завтра»: «Подивіться, що твориться в Українській православній церкві! Там нині переважає русофобська риторика. Це приведе до того, що російські люди на Україні будуть висіти на ліхтарях з вирваними язиками». І ще: «мета США — створити на Україні справжнє пекло».
Михайла Задорнова важко назвати письменником у традиційному розумінні цього слова, але росіяни його вважать таким, то най буде тут. Він придумав і озвучив чимало принизливих скетчів про Україну та українців. Широко популярними у рф були його «жарти» про «єврохохлів» та «западенців». Однак найогиднішим став жарт про збитий росіянами над Донбасом малайзійський Boeing 777: «малайзійський Boeing 777… упав, тому що був важчим за повітря».
Зірки кіноіндустрії. Кінорежисер Станіслав Говорухін: «Двадцять років я жив і працював в Одесі, на Одеській кіностудії, і добре знаю, що таке український націоналізм. На собі неодноразово відчував»; «Я підтримую президента володимира путіна й усією душею за народ Донбасу».
Кінорежисер, послідовний прихильник відродження «велічія рф», чорносотенець і українофоб зі стажем, Микита Міхалков: «Я не знаю жодної розсудливої людини, яка вважає, що війна це добре, але і Україна, і США, і Європа почали готувати цю війну в 1991 році. Порахуйте, скільки це років. І саме тому, коли російська розвідка отримала незаперечні докази, що призначено термін, час і місце вторгнення українських військ на Донбас, було ухвалене це непросте рішення. Виходів було два: або ми себе обстоїмо, або нас не буде взагалі».
Михайло Боярський, актор і кримнашист з довоєнних 2000-х. На початку широкомасштабного вторгнення написав: «Я переконаний: те, що робить володимир володимирович (путін. — Ред.), продумано й абсолютно правильно. Я підтримую це рішення».
Сергій Безруков, ще один ветеран путінського пропагандистського фронту, не раз демонстративно підтримував окупацію Криму та частини Луганської й Донецької областей. В лютому 2022-го похвалив російську армію, яка вбиває в Україні мирних жителів та руйнує українські міста й села: «Ми всі сподіваємось і благаємо, щоб усі ці хлопці, усі ці мужики (російські військовослужбовці-злочинці. — Ред.) з честю виконали свій обов’язок і повернулися додому — в Росію».
Науковці. Доктор соціологічних та політичних наук, кандидат філософських наук, професор Олександр Дугін, автор книги «Основи геополітики» (1997 рік), у якій є ось такі рядки: «Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без розв’язання української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо». А ось цитата цього «світила науки» з року 2014-го: «Українців необхідно вбивати, вбивати і вбивати, це я вам як професор кажу».
Ще одне «світило» — Олександр Смолін, кандидат історичних наук, редактор журналу тощо. Один з теоретиків «розв’язання українського питання», 2006 року він написав: «”Українство” необхідно подолати як хворобу російського духу, а вже як це називати — інше питання». “Вже нині (2006 рік. — Ред.) нам потрібно зайняти жорстку позицію, що південноросійські, малоросійські землі — невіддільна частина російської держави, що немає ні “українського” народу, ні “української” мови, що все це ідеологічні фантоми».
Шоу-бізнес. Співак Микола Басков: «Операція росії повністю відповідає міжнародному праву»; «росія має повне право взяти на себе захист цих республік (ОРДЛО. — Ред.)» (2022 рік).
Телеведуча Тіна Канделакі підтримала військове вторгнення в Україну у лютому 2022 року, назвала фото та відео зруйнованих українських міст підробкою та провокацією, написала, що війна в Україні — це «рятувальна операція» з боку росії.
Рок-співачка Юлія Чичеріна не обмежилася усними заявами, а приїхала в розпал війни до захопленого рашистами Енергодара й особисто зняла Український Державний Прапор з будівлі мерії міста. Утім, українофобський цитатник у цієї рашистки чималий. Додамо, для прикладу, ось таке: «Україна пішла, але повернеться. Що ж поробиш». (2018 рік).
Політики. Одіозний мер москви Юрій Лужков. У грудні 1996 року активно виступав проти ратифікації думою великого українсько-російського договору зі взаємним визнанням кордонів, за його ініціативою рада федерації визнала Севастополь частиною території росії. Відповідно, у такого персонажа дуже багатий антиукраїнський бекграунд. Дамо лише одну цитату: «Необхідно добиватися, щоб росіяни були визнані на Україні державотворчою нацією» (2001 рік).
Дмитро Рогозін, нині директор «Роскосмосу», а до того багато років депутатствував у держдумі, входив до керівництва уряду рф. Ще 2003 року заявив: «Тузла (український острів у Керченській протоці. — Ред.) — наша. І Севастополь — наш».
Володимир Жириновський, важковаговик російської політики, затятий українофоб. У його багатому «доробку» є таке: «Наше побажання всім колишнім радянським республікам: погуляли — досить. Час повертатися додому. Ми не будемо знову давати назву срср. Назва уже є — російська федерація… Ось нехай вступають напряму до російської федерації. Тбіліська губернія, Єреванська, Бакинська, Київська і т. д. Добровільно — нікого примушувати не будемо». У грудні 2021 року він заявив: «Треба просто шарахнути (по Україні. — Ред.) в ніч з 31 грудня на 1 січня, годині о 4-й ранку, коли вже всі п’яненькі. Необов’язково бомбардувати. Але вибірково покарати й налякати потрібно».
Ось що каже у розпал широкомасштабних боїв депутат держдуми Олексій Журавльов: «Цим виродкам (українцям. — Ред.) потрібно показувати Маріуполь, щоб вони розуміли, що буде з Києвом».
Потрібно підкреслити, що буквально 99,9 відсотка публічних персон рф так чи інакше підтримують антиукраїнські злочини путінського режиму. У цьому легко переконатися, адже вони цього не приховують. Навіть навпаки, за традицією ще сталінського режиму, вони створюють колективні «одобрямси» — публічні звернення на підтримку рішень глави держави з особистими підписами. Так було і у 2014 році, так є і нині.
І на завершення зацитую уривок вірусного тексту, широко розповсюдженого в соцмережах: «В Ізраїлі жінка, яка пережила Голокост, радить сучасним школярам: “Запам’ятайте назавжди, якщо хто-небудь обіцяє тебе убити — вірте йому. Не розмірковуйте, як ми перед Голокостом, що це в них політика така, а вони насправді приязні й добрі люди, що вони говорять просто так. Коли вони перейдуть від слів до справи, БУДЕ ПІЗНО. Вірте тим, хто обіцяє вас убити. І якщо у вас є сили, беріть до рук зброю і вбийте їх першими, щоб захистити себе і свої сім’ї”».
