Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У квітні 2019 року я брав в Анатолія Петровича інтерв’ю та робив фоторепортаж із полігону про те, як він тоді методистом з предмета «Захист Вітчизни» Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти організовував і проводив навчальні стрільби з бойової зброї для сотень учнів одинадцятих класів.
З перших днів від початку широкомасштабного московського вторгнення досвідчений артилерист одним із перших призвався за мобілізацією і став до строю окремої танкової бригади, очоливши один із підрозділів.
29 березня під час виконання бойового завдання на півдні України він зазнав важкого, смертельного уламкового поранення.
Провести підполковника Назаренка в останню путь прийшли рідні, близькі, багато друзів, бойових побратимів, волонтери, громадські діячі, представники влади міста і області.
— Ти завжди був і залишишся для нас справжнім героєм, коханим чоловіком, люблячим сином, найкращим батьком, дідусем та вірним другом! — сказала його дружина Наталія Назаренко.
Анатолій Назаренко з учнями одинадцятих класів та вчителями предмету «Захист Вітчизни» на полігоні 8 окремого полку спеціального призначення під час проведення навчальних стрільб зі стрілецької зброї 24 квітня 2019 року.
Поховали підполковника Анатолія Назаренка на Алеї Слави міського кладовища, серед інших героїв Хмельниччини, які віддали свої життя за незалежність і свободу України у боротьбі з рашистською нечистю!
Герої не вмирають! Слава Україні!
