Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Вразив боєць, що шанобливо тримав прапор бригади під час шикування частини. Високий, стрункий і дуже молодий, заледве років 20. Старші побратими дали йому бойове псевдо «Штірліц».
У спілкуванні так і представився: «Я — „Штірліц“, солдат розвідки».
— Поки мене на бойові завдання не беруть, бо зараз від мене буде більше шкоди, ніж допомоги. До тероборони потрапив, бо був знайомий з хлопцями, які ходили на заняття у запорізьку тербригаду. Вони кликали мене з собою. Заняття відвідував не часто, бо працював на двох роботах. Уже в перший день війни, я був у військовій частині!
«Штірліц» — доброволець. Поки не проходив жодної підготовки. Однак автомат тримати вміє, адже був дружнім з Богданом Ходаковським з «Традиції» та й з «Національним корпусом». У бригаді ходив в наряди, тижнів два стояв на блокпосту.
— Я був спостерігачем і зафіксував проліт ворожих ракет, — говорить боєць. — Була ніч. І в далечині загорілась заграва. Вдарили по аеропорту…
Всі рідні хлопця — батьки, його дівчина і її сім’я, рідне місто залишати не стали. Вони всі залишилися і виїжджати не збираються. Коли мати дізналась, що син пішов добровольцем на фронт, спочатку плакала, а потім сприйняла його рішення. Молиться за всіх побратимів сина.
Дівчину «Штірліца» звати Аня.
— Аня, передаю тобі привіт! Я у бригаді вже свій, прижився. Хоча я цілком цивільна людина, але військові порядки мені до душі. Не нарікаю ні на що. Тут досвідчені командири, і я намагаюсь до них прислухатися і допомагати, наскільки можу.
