Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році. День…
АрміяInform продовжує розповідати про українців, які нині захищають нашу країну у лавах Збройних Сил України.
Цього разу наші кореспонденти мали можливість поспілкуватись із військовослужбовцем ЗСУ Владиславом, який боронить Київщину.
Чому він вирішив взяти до рук зброю? Чого навчився за місяць служби? Та як рідні відреагували на його рішення? Про це читайте у нашому матеріалі.
— Зранку 24 лютого, як прокинувся, подивився новини… Одразу вирішив — йду до Збройних Сил України. Залишалось тільки зібрати родину, евакуювати її, — пригадує Владислав.
У цивільному житті хлопець був тренером із бойових мистецтв:
— У мене перший дан з карате. Я трішки треную дорослих, але більшу частину часу присвячую роботі з дітьми. Тренуються у мене всі — від дошкільнят до учнів старших класів. Окрім цього, на сьогодні я є одним із топових суддів України з карате.
Військовий розповідає, що коли близькі дізнались про його рішення, то дівчина і мати спочатку плакали, але не відмовляли.
— Вони знають, якщо я ухвалив рішення, то немає сенсу дискутувати. Наші жінки мають просто розуміти, підтримувати і пишатись нами… Про свою службу близьким, звичайно, розповідаю не все. Просто кажу, що живий-здоровий.
Знайомим Владислав про своє рішення не говорив. У соцмережах теж не повідомляв.
— За майже місяць служби вже з`явились у армії нові друзі. Дуже швидко ми знайшли спільну мову між собою. Вважаю, мій військовий колектив — найкращий. Думаю, що кожен український чоловік, який нині захищає Україну, має поруч із собою найкращих побратимів. Уся країна зараз об’єднана однією ідеєю. Всі одне одного підтримують, — говорить військовий.
Згадує, що за місяць служби у нього були й заняття з тактики, надання первинної допомоги.
— На стрільбах постійно займаємося… Тут все, так само як і у моєму довоєнному ремеслі — просто потрібно відпрацьовувати, відпрацьовувати і прийде майстерність. І враховуючи наші нинішні умови, у всіх нас неймовірна, шалена мотивація для навчання… Коли я треную дітей, то завжди кажу їм: сила без правди тільки руйнує, а правда без сили — пуста. Так ось у нашої країни є і сила, і правда. А в окупантів є тільки сила. Тому перемога за нами й ніхто вже цьому не завадить.
Відео: Євгеній Тристан
Фото: Леоніда Матюхіна, Євгена Проворного
