Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
«Борис Гончар — командир первой роты первого батальона 93-й бригады, житель Кривого Рога. В апреле 2015 года в киевском офисе ОУН давал присягу националистам. Для ОУН это событие, ведь Гончар боевой офицер. Борис Гончар по духу националист и искал случай узаконить свои убеждения. В январе 2015 года его рота находилась на самом тяжелом участке АТО — район Пески — Тоненькое — Донецкий аэропорт. В июне того же года рота Гончара воевала в районе Водяное». Цей витяг з «трибуналу» так званої днр майор запасу Борис Гончар зберігає, наче грамоту.
— Але ж гарно написано, — посміхається ветеран. — Навіть бойовики визнали, що перебував на небезпечних напрямках війни. Буде що онукам показати.
За плечима Бориса Гончара — досвід бойових дій в Афганістані, а з 2014 року й у складі 17-ї окремої танкової бригади та 93-ї. З початком широкомасштабного вторгнення російського окупанта офіцер знову взяв до рук зброю. Але цього разу до нього приєднався й вісімнадцятирічний син Святослав — наймолодший воїн добровольчого підрозділу.
З ранку до вечора, крім інших завдань, у бійців тривають заняття на полігоні. Риття окопів, маскування, спостереження за сектором ймовірного проникнення ворога, скритне пересування по місцевості та насамкінець стрільба в тирі — ось неповний перелік завдань, які довелось виконувати Борису Гончару та його сину — студенту юридичного коледжу.
— Нещодавно методистка коледжу запитала в мене, чи буду я закінчувати навчання в цьому році, — розповідає Святослав. — Звичайно, відповів, що буду, але нагадав, що наразі знаходжусь в теробороні, тому дистанційно на парах перебувати не маю можливості. Викладачка написала мені: «Дякую» і поставила поряд три сердечка…
Юнак на якусь мить перевів погляд на екран телефона, ніби розглядуючи ті самі сердечка, а потім продовжив:
— Професію я ще встигну опанувати, але зараз куди важливіше захищати країну.
Після обіду під акомпанемент дощу і сильного вітру добровольці відпрацьовували вправи з тактики ведення вогню. Батько й син працювали в парі, прикриваючи один одного. Впевнений: так буде й в реальному бою.
