Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
— Уже понад 20 днів мене кличуть «Полтава». Я — сержант у підрозділі територіальної оборони. Полтава — це позивний. Так швидше запам’ятати в підрозділі, який виник і сформувався буквально за лічені дні. Хоча в звичайному житті я — Сергій.
Гренадерського зросту чоловік присідає на ствол поваленого дерева, закурює. Неквапливо починає розповідати про те, чим він жив і про що мріяв до початку війни. Виявляється, чоловік тривалий час працював інженером з металообробки. А згодом заснував власний бізнес у цій царині. І мав успіх, керуючи міжнародними проєктами. Утім, це було перекреслено водночас московською навалою. Бізнесмен відклав успішні проєкти та взявся за зброю.
— У мене двоє діток. І вони говорять українською. Хочу, щоби так було і надалі, — каже Сергій.
Родом чоловік із Полтавщини. Каже, що за географічним походженням у росії у нього залишилась рідня.
Я їх поділяю на два типажі. Одні — мовчазні раби, яких все влаштовує. Інші — кончені «імперці», які прагнуть нас від чогось «визволяти». Будь-яке спілкування з ними марне. То ж єдиний вихід — знищувати ворога, — говорить він.
«Полтава» вважає, що московіти прагнуть знищити українців через те, що наша нація змогла те, на що рашисти не здатні — за можливість бути вільними.
Є такий жарт, що шенгенську візу не дадуть ані українцю, ані москалеві. Фраза одна, а сенс — різний. Бо ми є європейською країною, а вони — тюрма народів. За цінності, які єднають нас із вільним світом, цивілізацію потрібно битися, — додає він.
І з воїном важко не погодитись. Адже зараз українці є щитом усього цивілізованого світу. І наше майбутнє, як писав великий Кобзар: «в сім’ї вольній, новій»!
Фото та відео автора.
