Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Андрій Олексійович був звичайним мирним українцем. Народився 6 червня 1977 року у місті Кіровограді (нині — Кропивницький), де закінчив місцеву середню школу № 1. Відслужив строкову військову службу в радянській армії. Потім здобув економічну освіту, 2002-го переїхав у Київ, працював і виховував дітей.
Він завжди був патріотичною, політично активною людиною й не лишався осторонь під час історичних подій у житті України — брав активну участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності.
А 2016 року Андрій Олексійович добровольцем пішов на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України, свідомо обравши місцем служби 72-гу окрему механізовану бригаду (у серпні 2017-го їй було присвоєно славетне ім’я Чорних запорожців — одного з найлегендарніших кінних полків армії Української Народної Республіки, що існував у 1918-1920 рр., а згодом воїни 72-ї наділи й нашивки — емблеми того полку — старовинний символ, походження якого, до слова, не має жодного стосунку до нацизму та фашизму).
Повернувшись до служби у званні сержанта, Андрій Олексійович неодноразово брав участь в АТО/ООС, закінчив короткострокові офіцерські курси. У січні 2019 року, коли підрозділи його бригади, що повернулися з ротації до пункту постійної дислокації, урочисто зустрічала вся Біла Церква, і навіть особисто Президент України – Верховний Головнокомандувач ЗСУ Петро Порошенко, серед найкращих воїнів, які того світлого дня отримали нагороди з рук Верховного Головнокомандувача, був і молодший лейтенант Норов, удостоєний медалі «За військову службу Україні». А 18 березня 2020 року Андрій Олексійович став кавалером ордена «За мужність» III ступеня.
Усі наступні звання офіцер із позивним «Космос» отримував достроково, вже після початку російської агресії проти України, 5 березня 2022-го, заступнику командира батальйону з бойової підготовки Андрію Олексійовичу Норову було присвоєно чергове військове звання «капітан», а 13 березня він загинув смертю хоробрих у бою, захищаючи Київщину.
Під його керівництвом у перший день рашистської агресії було знищено кілька ворожих гелікоптерів, а потім очолені ним зведені сили позбавили ворога бойової машини піхоти БМП-2 та трьох вантажівок з майном і боєприпасами, а також складу боєприпасів, що, офіційною мовою, «суттєво підірвало боєздатність противника». Потому підрозділ капітана Норова з боєм визволив маленьке українське місто, але ворог ударив «Градами» і багатьох воїнів було поранено. 13 березня рашисти підло обстріляли колону, яка евакуювала поранених, серед яких був і Андрій Олексійович…
Його з військовими почестями упокоїли на Рівненському кладовищі рідного Кропивницького. У Андрія Олексійовича залишилась мати, брат, дружина, 15-річна донька та 23-річний син (також офіцер ЗСУ).
— Він був хорошою, доброю людиною. Захоплювався риболовлею, — розповів журналістам про Андрія Олексійовича його брат Олександр.— У нашій останній розмові він говорив, що все буде добре, ми переможемо. Не такий страшний ворог, як про нього кажуть…
«Ми втратили одного з найкращих людей. Андрій Олексійович Норов, «замкомбата з бою» — той, чиї міномети гатили по ворогу ще до 24 лютого 2022 року, той, хто з перших днів війни знищував кацапів сотнями, бо «треба работать». Олексійович, «Космос» — це шлях від сержанта до капітана, і немає такого місця на будь-яких позиціях батальйону, де б він не був. Він завжди був із солдатами — Олексійович, я знаю, що Ви загинули як Герой на своєму місці, командуючи підрозділом. ВІЧНА СЛАВА та ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ. Дякую ВАМ за все…», — так написав про нього бойовий побратим.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 148/2022 від 19 березня 2022 року капітану Норову Андрію Олексійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вічна слава Героям!
