Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Те, що вони — одна з перших цілей на ураження, розуміли всі. Весь особовий склад, без винятку. Аеродроми, станції РЛС, пункти ППО, склади ПММ — усе, що забезпечує безперебійне функціонування складної воєнної машини. Тому жодних сподівань на те, що якось минеться, не було.
Частина була готова до удару. Тому, отримавши відомості від розвідки, у визначений час літаки підняли в повітря. Рашистські ракети влучили по порожніх місцях.
Ворожі літаки наші винищувачі зустріли в повітрі, і відчайдушні крики рашистських пілотів почули їхні командири на командних пунктах. Замість підлого першого удару по сплячих, вони отримали смерть.
Увесь день над аеродромом гули безпілотники.
Надвечір стало ясно, що від завдання зі знищення літаків і складів із ПММ та боєприпасами рашисти не відмовляться.
Командир частини на вечірній нараді казав коротко:
— Піднімай усіх своїх, оборона аеродрому — на тобі. Взаємодія з частинами прикриття теж на тобі.
Майор тільки кивнув головою — «зрозуміло, як завжди».
Завдання з оборони аеродрому він зі своїми відчайдухами відпрацював ще у 2014 році. Тоді неодноразово вони припиняли будь-які спроби диверсантів проникнути на територію та вдарити по літаках.
Розмову з офіцером частини, наданої на посилення, командир провів буквально на ходу:
— Район знаєш?
— Так точно, ми тут влітку неодноразово все відпрацювали.
— От і добре. Триматимете зовнішній периметр, а ми — всередині. Врахуй ще одне — наше завдання не так відігнати, як знищити — відженеш, вони знову припруться.
Той тільки кивнув — ясно.
…День минув, як кажуть, штатно — бойові вильоти, виїзд на місце знищення рашистського літака. Ворожий пілот катапультувався, потрапив у полон і розповів багато цікавого. Зокрема, і про те, що готується удар саме по цьому аеродрому.
Тому, коли ввечері в небі з’явився ворожий десантний Іл-76, його зустріли. Він встиг, прикриваючись тепловими пастками, викинути своїх «пасажирів». Літак завалили, частину десанту перебили ще в повітрі, решта ж змогли приземлитися.
Завданням для ворога був аеродром.
Майор знав, звідки їх чекати — допомогла прискіплива розмова з полоненим, та й логіка підказувала.
Як розповідає майор:
— Я все ж таки не піхотинець, а авіатехнік, тому добре, що з нами всі ці роки багато разів відпрацювали завдання щодо оборони об’єктів фахівці із контрдиверсійних заходів. Що і як робити — я знав, та й мої воїни розуміли свій маневр.
Рашисти прийшли на ранок. Про їхню появу по рації доповіли бійці із зовнішнього рубежу оборони.
— Ми все прорахували правильно, і десант потрапив у вогняний мішок. Головне було — не дати їм пошкодити ані склади, ані літаки.
Коли по окупантах вдарили перші черги, вони ще намагалися відповідати — противник серйозний, і ордени, і зірки герої РФ, офіцери десанту, отримують не за чарівні очі. Але грамотне застосування наявного озброєння та правильно прораховані дії не залишили їм жодного шансу. Один за одним замовкали їхні кулемети, було чутно розгублені крики.
— Якоїсь миті я зрозумів — все, ми їх «з’їли» — вогонь став не таким щільним, лупили один чи два кулемети, явно прикриваючи відхід. Ну, а далі їх вже зустріли наші колеги.
Тих, хто намагався втекти, вже ранком і вдень ловили і добивали інші підрозділи. Десант було знищено.
Наступного дня аеродром продовжив роботу.
За той бій його учасники були відзначені державними нагородами.
