Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Недільний ранок у Києві здавався звичайним. Парком гуляли кияни з собаками, бігали прихильники здорового образу життя, хтось пив ранкову каву на лавці. І лише десь там на околицях Києва були чутні поодинокі постріли і лунала канонада артилерії. Столиця України чинить спротив російському загарбнику. Але життя триває. Неподалік від парку церква, де після ранкової служби кореспондент АрміяInform зустрівся з митрофорним протоієрей Павлом Основенком, заступником голови Синодального управління військового духовенства Православної церкви України зі співпраці з добровольчим рухом і Військовою службою правопорядку Збройних Сил України. Говорили про те, як змінилося життя, про військових і про справедливий мир.
— Перший день війни. Розпач, біль, перші загиблі, страх. Яким був для вас цей день?
— Для мене цей день був не неочікуваним. Тому що я знав, що він відбудеться. Тільки було питання часу: коли? Коли ми прокинулися від тих вибухів, перша тривога була за всю країну, за людей. Мені відомі їхні методи. Вони будуть знищувати будинки, цвинтарі, святі храми. Була тривога за свою родину. У мене шестеро дітей, тому було хвилювання.
Попередня у мене була домовленість, коли настане цей час, збираємось біля церкви. О сьомій ранку я вже був на місці. Там були представники «Правого сектору», добровольчих батальйонів та інші. Ми обговорили план дій і рушили в центр Києва. Там розгорнули мобілізаційний намет, куди записувалися кияни. Тепер це 13-та резервна сотня в територіальній обороні. Зранку 24 лютого був з ними, а потім у військкоматі, пізніше спілкувався з військовослужбовцями Військової служби правопорядку України, в дисциплінарному батальйоні. Словом, цілий день — в перемовинах, роз’їздах, підготовці.
Кожного четверга за традицією о 10 годині ми провели молебень до Святого Миколая з молитвою про визволення від нашестя чужинців.
— Як у Вас, капелана, після цього змінилося життя?
— Життя не змінилося, змінилася його інтенсивність. Я знаходжуся в добровольчому підрозділі, де є штатним капеланом. Крім того, я опікуюсь Військовою службою правопорядку ЗС України, часто відвідую дисциплінарний батальйон. Нещодавно на прохання керівника сектору я освятив всі блокпости в одному з районів столиці. Щодня провожу ранішню молитву в підрозділі, служу молебні, хтось сповідається, причащається, відвідую різні підрозділи, де є потреба в моїй допомозі.
— А багато до Вас тепер звертаються цивільні й військові?
— Я майже 30 років служу священником у Києві, то звичайно, що багато хто до мене звертається. Особливо в цей нелегкий час люди потребують поради, як і що робити в різних випадках. Військові також звертаються. Я був в одній військовій частині й звернувся до всіх з пропозицією охреститися, якщо хто не хрещений і бажає це зробити перед участю в бойових діях. Згодом до мене підійшов командир одного з підрозділів і сказав, що є один охочий, і ми здійснили таїнство Хрещення. Також захисники сповідаються і причащаються. Крім того, ми проводимо освячення зброї, якою захищаємо нашу землю і наш народ.
— А були особливі прохання?
— До мене вже двічі зверталися з проханням одружити — один у дисциплінарному батальйоні, а другий в військкоматі (ТЦК та СП).
— Що відчуваєте тепер як служитель церкви?
— Я відчуваю радість і гордість, коли наші розбивають колони російських окупантів. Коли знищують їхню техніку. Коли руйнують плани окупантів. За день багато разів відбувається зміна стану душі: від радісних до сумних. Я бачу, що мої друзі у Маріуполі і їм не може надійти допомога, і я сумую за це. Раніше такого не було. Але з молитвою до Бога стає легше.
— Як Ви бачите справедливий мир, яким він має бути після війни?
— Справедливий мир для нас — це, по-перше — припинення військових дій з боку російських окупантів, по-друге — складання зброї, по-третє — здаватися в полон солдатам рф і командирів не слухати, по-четверте — очікувати законного вироку. Все, що було зруйновано росією, має бути відбудовано за рахунок їхніх активів. А родинам загиблих Українців рф має виплачувати компенсацію. Оце для нас є справедливий мир. І ніякий інший мир нас не влаштовує після тих звірств, що вони робили на нашій землі й роблять дотепер.
Володимир Зеленський високо оцінив роботу бійців та підрозділів, які відбивають атаки російських безпілотників.
У Національній гвардії України прокоментували історію з поїздкою у потязі службового собаки Ермі, яка викликала бурхливі обговорення у соцмережах.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич повідомив, що потрібно зробити, щоб система рекрутингу набула подальшого поширення.
Ув’язнення отримали бойовики, які намагались «прорвати» оборону ЗСУ під Роботиним.
П’ять російських авіаційних ракет типу «повітря — земля», що не спрацювали під час запуску, виявили і знищили співробітники відділу вибухотехнічної служби поліції Сумської області.
Біля стели на в'їзді в Донецьку область були підняті прапори тих бригад, батальйонів і підрозділів Сил оборони, які боронять Донеччину від російського окупанта.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…