У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
24 лютого президент рф путін оголосив про початок вторгнення до України. З того часу змінилося життя кожного українця. Хоробрі воїни зі зброєю в руках демонструють окупанту, що готові до останнього подиху відстоювати свободу своєї Батьківщини. І в час, коли російські війська в якійсь дикій агонії обстрілюють житлові квартали, лікарні, навчальні заклади, скидають бомби на мирне населення, наші люди, замість того, щоб дивитися на окупанта затравленим звіром, лише стискають зуби і показують ворогу поняття для нього абсолютно нове й невідоме — силу української єдності.
«Працюємо цілодобово, без вихідних»
Самовіддано воюють поруч із нашими військовими, але на своєму фронті, одеські медики. Це неймовірні люди, які з нуля розгорнули добровольчий мобільний шпиталь. Допомогу тут надають безкоштовно та цілодобово як цивільному населенню, так і військовим із різними видами захворювань та травм. Про роботу шпиталю кореспондентам АрміяInform розповів керівник закладу Олег Ломов.
— У мирний час тут був багатофункціональний медичний центр. У перший день війни із засновником цього центру Ігорем Гончаренком ми вирішили організувати безкоштовну медичну допомогу. Також додатково орендували приміщення під нами. Це бомбосховище. Нам пішли назустріч, і, з урахуванням обставин, платимо тільки тариф за утримання будинку та прибудинкових територій, а ще комунальні послуги, — розповідає Олег Ломов.
Він також зазначив, що починали свою роботу медики-добровольці невеличкою компанією з чотирьох осіб. За три тижні в команді шпиталю — понад 60 людей. Сюди приймають добровольцями як професійних медиків, так і людей без відповідної освіти.
— До нас щодня прибувають охочі допомагати.До роботи залучаються профільні спеціалісти, тобто хірурги, офтальмологи, стоматологи, психотерапевти, отоларингологи, медичні сестри, а також інтерни, парамедики та волонтери. Зокрема, відчутний внесок у роботу шпиталю зробила організація «Motor-Life Odessa» MCC та Міжнародного клубу альпіністів. Тож ми не самі, за що я неймовірно вдячний нашим людям, — говорить керівник закладу.
Він розповів, що шпиталь є багатофункціональним та різнонаправленим. За короткий час вдалося налагодити чітку роботу. Зокрема, у приймальному відділенні відбувається диференційна діагностика та огляд пацієнтів. Також створений імпровізований операційний блок, де працює анестезіологічно-реанімаційна та хірургічна бригади. Щоденно чергують до 10 людей, з них 4–5 цілодобово. Варто зауважити, що переважна більшість медиків-добровольців паралельно працюють у місцевих лікарнях, але знаходять сили й можливості навіть після чергувань допомагати в новоствореному шпиталі.
Для лікування в екстрених ситуаціях підготували бомбосховище
Олег Ломов зазначив, що вдалося налагодити співпрацю з одеською військовою адміністрацією, військкоматами, Силами ТРО. За його словами, нині до шпиталю звертаються бійці Територіальної оборони та ЗС України з різними побутовими травмами, застудами та іншими незначними захворюваннями. Але волонтери не гають часу і готують все необхідне, щоб у разі потреби в їхньому шпиталі було все необхідне для лікування в екстрених ситуаціях. Адже іноді «плече» між полем бою й лікарями надто велике.
— На даний час завдяки нашим небайдужим людям, одеситам, волонтерам, ми забезпечені всім необхідним: є препарати, є все для хірургічної обробки рани, достатньо хірургічного інструментарію. Для надання невідкладної допомоги в разі авіазагрози ми підготували бомбосховище на 780 квадратних метрів. У ньому є 4 кімнати, в яких можуть розміщуватися до 150–200 поранених, а також операційна. На даний момент тут вже є ковдри, матраци, подушки. Підвал з’єднано сходами із приймальнею, аби можна було евакуюватися. Зараз лише стоїть питання організації тут автономного освітлення, тобто потрібен генератор, — зауважує Олег Ломов.
Шпиталь відкритий для всіх
За словами лікаря, хоча гострої потреби у препаратах немає, але завжди актуальні середовища для інфузійної терапії, тобто фізрозчин, глюкоза, стабізоли, катетери, системи, розхідники, шприци, перев’язочний матеріал, джгути, а також кровоспинні засоби, знеболювальні та протишокові засоби.
— Є люди, які приносять свої запаси з аптечки, хто що може. Просто підходять і кажуть: «У нас є вільні руки, ми готові мити підлогу, перебинтовувати пацієнтів, готувати їжу, прати». Вони згуртувалися, жодного разу я не побачив байдужості. А ще нам, медикам, додає сил звичайне щире дякую, — продовжив керівник шпиталю.
До слова, під час повітряної тривоги до мобільного шпиталю приходять місцеві, щоб перечекати небезпеку. В укритті обладнаний туалет, є запас питної води, а також медикаменти та ліжка. Про це розповідають волонтерки Наталія і Олександра, які працюють у мобільному шпиталі вже 2 тижні.
У волонтери — цілою родиною
Олександра Сутуліна і до війни займалася волонтерством, коли переїхала з родиною з Луганщини на захід України. З часом переїхали до Одеси. Коли почалась відкрита агресія рф, вони з чоловіком пішли в тероборону.
— Втомилися кудись переїжджати, та, власне, чому і навіщо. Це окупант має йти геть з нашої землі. А прогнати його можна — лише спільно об’єднавши зусилля. Ось і вирішили долучитися до тероборонівців. Чоловіка взяли одразу, а мене ні, тому почала шукати собі діяльність, де хоч якось могла бути корисною. Так і потрапила сюди, — ділиться своєю історією Саша.
А ось Наталія Бондаренко про добровольчий мобільний шпиталь дізналася із соцмереж. Хоча жінка в мирний час працювала консультантом у магазині, але свого часу вона закінчила медучилище, то вирішила, що тут її допомога не буде зайвою.
— Колишніх медпрацівників не буває. Особливо тепер. Тож я взяла, як кажуть, ноги в руки, дочку за шкірку і сюди. До речі, вона теж медик, зараз на чергуванні в лікарні, а потім сюди. Тобто маємо такий собі сімейний підряд. Поки працюємо, хоч якось відволікаємося від страшного сьогодення і переживань, особливо донька, яка постійно думками зі своїм коханим. Він у неї морпіх, — розповіла пані Наталя.
Мовне питання не на часі
Олександра і Наталя займаються забезпеченням: знайти десь матраци, ковдри, матеріали, зв’язатися з іншими волонтерами. Тобто забезпечують логістику, а ще налагоджують побут: розставляють те, що привозять, миють приміщення тощо.
— Також є співпраця з іншими регіонами. Незабаром чекаємо на засоби для прання від наших друзів із заходу України. Якщо говорити про нагальні потреби, то що стосується господарства — це звичайна постільна білизна, а так ніби всього вистачає. Наразі ми створюємо запаси, щоб у критичний момент бути готовими до всього, — зауважують волонтерки. — Наша волонтерська сім’я велика, щодня приходить хтось новий. Ми всі працюємо як один механізм. Тому неабияк засмучує те, що в короткій перерві на каву, ти заходиш в соцмережі і бачиш, як хтось роздуває мовне питання. Шановні, ви серйозно вважаєте, що це на часі? Одеса, Миколаїв — міста з великою кількістю російськомовних людей, але хіба то стало їм на заваді боронити свою землю? Тож припиняйте займатися подібними диверсіями і роздувати казку про утиск російськомовного населення. Ми об’єднані навколо одного спільного ворога. А якщо є багато часу, аби такі пости у Facebook писати, — краще приходьте сюди, зайвих рук у нас не буває.
«Працюємо далі, аж до перемоги»
Також волонтери у вільний час намагаються засвоїти навики надання першої допомоги. У планах — окрім надання першої допомоги, навчатимуть також правилам безпеки у випадку тривоги, обстрілів, транспортування пораненого лежачи в разі вогневої небезпеки.
Як кажуть медики, перш ніж потрапити на фронт, усі, навіть професійні лікарі, проходять навчання. Адже робота цивільного медика в теплому стерильному кабінеті, у злагодженій роками команді асистентів, — суттєво різниться від того, які завдання постають перед медиком військовим.
До слова, через те, що шпиталь мобільний, то він передбачає власний транспорт.
— Насамперед ми заточені на те, щоб надавати екстрену невідкладну допомогу в місцях, де то буде необхідно. Тому на сьогодні в нас є 9 машин і 1 мікроавтобус, які облаштовані під транспортування до госпіталю. У кожній машині є водій та супроводжуючий, якого теж навчили надавати допомогу під час транспортування. Також маємо швидку мотодопомогу, інструкторів, людей з Червоного Хреста. Плюс ми навчаємо спеціалістів екстреної невідкладної допомоги. Кожен перебуває на своєму місці і чітко знає, що робити. Тож продовжуємо працювати далі на своєму медичному фронті, аж до перемоги, — підсумував керівник добровольчого мобільного шпиталю Олег Ломов.
Фото авторів
