Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Їх нам «нарізала» ПАРЕ 15 березня 2022 року, коли одноголосно підтримала поправку щодо визнання Придністров’я зоною російської окупації. Офіційною мовою — це перше офіційне визнання Придністров’я «окупованою територією» на такому рівні. Досі у Раді Європи у форматі найжорсткіших формулювань йшлося про територію «під ефективним контролем РФ».
Для України це взагалі перше офіційне підтвердження того, що наш кордон з агресором збільшився на 405 кілометрів, адже саме стільки кілометрів україно-молдовського кордону контролює невизнана Придністровська Молдавська Республіка, яка насправді є окупованою Росією територією європейської країни Молдови.
Тобто, наша лінія фронту збільшилась на 405 кілометрів, і за нею нам протистоять доволі пристойні, як для сухопутної операції, сили агресорів. По-перше, в Тирасполі є військовий аеродром, який можуть застосовувати практично усі види російських військових літаків і гелікоптерів.
По-друге, ще за кілька місяців тому, до широкомасштабного вторгнення в Україну, так звана ПМР (маріонетка Росії), ухвалила рішення про збільшення російського контингенту в майже два рази, і введення додатково вертолітної ескадрильї… Потребу у збільшенні контингенту пояснювали ймовірністю провокацій з боку Молдови на постах Спільних миротворчих сил і в Зоні безпеки.
Насправді сьогодні у Придністров’ї є й так достатньо російських вояків. Військові експерти повідомлять, що це як мінімум дві батальйонні тактичні групи (БТГР). Ще влітку 2021 року у складі оперативної групи російських військ у Придністров’ї були два окремі батальйони — 82-й і 113-й, а також батальйон охорони та обслуговування. Два механізовані батальйони почергово виконували «миротворчу місію» на Дністрі, змінюючи один одного. Загальна чисельність ОГРВП, включаючи миротворчі сили, була близько 1700 військовиків.
Але вже восени 2021 року Росія збільшила кількість, саме росіян у Придністров’ї, сюди ще прибули кілька сотень російських військових, які скористались тим, що більша частина їхнього угруповання — місцеві мешканці з російськими паспортами, і така юридична колізія стала реальною й законною можливістю перекинути сюди ще кілька сотень «миротворців». Крім того, в селі Колбасна сьогодні є сховища, де зберігають сотні танків і бронетранспортерів, понад 200 зенітно-ракетних комплексів і РСЗВ «Град», 30 тисяч автоматів, кулеметів та пістолетів. Тобто Росія цілком здатна сформувати і озброїти в Придністров’ї як мінімум дві БТГР.
У Молдові Росія втілила доволі підступну схему: «задекларувала» чисельність своїх військових, які можуть там перебувати — до 1700 осіб (загальна чисельність ОГРВ). Насправді їх 410-420 осіб. Тобто, за нагоди сюди ще можуть прибути до півтори тисячі офіційних «російських миротворців».
Крім того, серйозною загрозою є те, що здійснивши операцію із висадки морського десанту біля Одеси, Росія тим самим відріже частину української Бессарабії і значно посилить загрозу захоплення чорноморського узбережжя.
Тобто, виходить так, що після визнання ПАРЕ Придністров’я окупованою Росією територією, нам необхідно просто знищити повністю російське угруповання військ, яке зосередилось у цьому регіоні. Тим самим ми скоротимо на 405 кілометрів лінію фронту з агресором і зробимо спокійніше ситуацію у власних тилах, адже цей регіон фактично знаходиться в середині України і з нього доволі просто перерізати основні наші шляхи сполучення і лінії комунікацій.
