Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Лікарі на війні — це завжди герої. Їм доводиться оперувати не в операційній, а в машині, проводити обхід та ставити крапельниці в окопі, а ще вони вважають найсвятішим своїм обов’язком порятунок поранених, навіть ціною власного життя.
З 2014 року пройшов пекло війни на сході нашої країни фельдшер Ігор Духно на псевдо «Шаман». Чоловік народився в місті Лубни, що на Полтавщині, але ось уже 42 роки Ігор Іванович проживає в Одесі, і вже не уявляє себе без того яскравого колориту і притаманного лише їй гумору.
Сьогодні «Шаман» є головним медиком роти окремої мотопіхотної бригади, яка мужньо і стійко обороняє Піски. І хоча від самого початку вторгнення ворог не припиняє обстрілювати великим калібром позиції українських захисників, наші військові не відступили там ні на крок.
— Свого часу я закінчив Лубенське медичне училище, де отримав диплом фельдшера, був військовим медиком за радянських часів, також довелось попрацювати як на швидкій, так і в лікарні. Тож досвіду в мене вистачає. Адже ще у 2014 році прийшов до військкомату і мене одразу взяли медиком у бойовий підрозділ, — пригадує Ігор Духно.
Він не любить згадувати про те, що йому довелося пережити на війні, але говорить, що ворожі обстріли давно не вражають. «Шаман» звик працювати в критичних умовах і не гаяти ні крихти дорогоцінного часу. Ось і тепер, поки бійці ховаються від обстрілів, проводить з молодим поповненням заняття з тактичної медицини та ділиться своїм досвідом, який допоможе врятувати життя.
— Допомагати, пояснювати, рятувати — це моя робота. І найдорогоцінніше в ній те, що хлопці мені вірять і довіряють, бо знають — за жодних обставин я ніколи їх не залишу, буду поруч, поки стане сил. Вони — частина моєї родини. Скільки всього ми пережили разом: ділили навпіл останній шмат хліба і ковток води, — говорить медик.
Ігорю Івановичу 7 травня виповниться 60 років, але він і не думає полишати своїх побратимів у час, коли кривава московія скинула всі маски.
— Мені телефонують знайомі і кажуть, що нарешті зрозуміли, як жили наші військові всі ці роки, поки інші вперто продовжували заплющувати очі і відвертатися від загрози, яка наступала. Тепер вони знають, що таке бути під обстрілами, бачити навколо руїни та відчувати запах крові й смерті. Але попри все це, ми впевнені в нашій перемозі. Бачу, як нині стерлися всі грані: вік, стать, професія, віросповідання — всі стали одним цілим у боротьбі за свою землю. У цьому і є сутність України й українців, які ніколи не стоятимуть на колінах, хіба що проводжаючи у путь своїх Героїв, — говорить Ігор Духно.
Фото Дмитра Завтонова
