Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Ми наближаємось до тієї позначки історії, коли історикам, науковцям та й просто людям вільного світу потрібно буде чітко ідентифікувати кожен із цих агрегатних станів схибленої масової свідомості.
Власне, деякі науковці вже починають працювати над точним визначенням. Зокрема, історик, науковець та політик з Івано-Франківщини Олександр Сич. Він стверджує, що «рашизм» неправомірно порівнювати із вже відомими явищами фашизму чи нацизму.
— Московський народ має понести тягар злочинного тавра, так само як свого часу його понесли німецька нація за нацизм та італійська за фашизм. І це має зафіксувати історія для майбутніх поколінь. Фашизм і нацизм — ідентифіковані всім світом за їхньою ж самоназвою. А тому і московський злочинний режим слід означувати саме так, як він себе називає. Цей режим проголосив концепцію «русскава міра» і відповідно до неї розпочав руйнування української державності та заявляє неприховані плани такого ж руйнування і щодо держав, які свого часу були завойовані Московією, а після розпаду Совєтського Союзу відновили незалежне існування. А тому цілком логічно вживати щодо нього англізоване означення «рашизм», — вважає історик.
Як науковець, Олександр Сич вважає, що рашизм з нацизмом та фашизмом єднають тоталітарні методи організації внутрішнього державного життя та агресивна експансія проти інших народів. Однак, попри схожість, він має і своєрідні, тільки йому притаманні риси.
— Головна різниця між рашизмом, нацизмом та фашизмом лежить в ідеологічній сфері. Кожна ідеологія, як система ідей, має світоглядне ядро, що лучить ці ідеї до одної цілісності. Таким ядром для ідеологічної системи нацизму була ідея расової вищості німецької нації. Для ідеології фашизму центральним елементом ідеології був етатизм — виняткова роль держави у відродженні слави древнього Риму. Обидві ідеології стали продуктом націй із високо розвинутою культурою. Водночас культурно відстала, варварська Московщина історично завжди здійснювала агресивну експансію щодо країн, які в культурному розвитку стояли значно вище за неї. Сьогоднішня ідеологія рашизму базується на цьому історичному досвіді Московщини. А тому ядром ідеології рашизму є консервування культурної відсталості і руйнування розвинутих цивілізацій. Ідеологія і практика московського рашизму мають бути засуджені світовою спільнотою, так само як і німецький нацизм та італійський фашизм! — переконаний Сич.
