Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Українці вже пережили всі стани психіки, які спостерігаються під час біди. Спочатку була фаза заперечення — війна… це неправда, такого не може бути.
Далі була ейфорія, яка підкріплювалася дикою злістю до ворога і невичерпною гордістю за наші перемоги. Під час ейфорії ми максимально об’єдналися, згуртувалися, зарядилися бойовим духом. Ми могли не спати, не їсти і функціонувати з максимальною ефективністю.
Але для мозку важко працювати в такому стані. Тому він увімкнув для себе функцію захисту, тому наразі багато хто може почувати себе тотально виснаженим, можуть спостерігатися ознаки депресії через постійну тривогу.
І ворог це знає. Він і розраховує на те, щоб у стані виснаження зламати нас.
Згодом наш мозок знову повернеться до режиму «готовності», а зараз йому потрібно допомогти пережити цю фазу. Тож:
— За будь-якої нагоди спимо, навіть якщо для цього треба випити заспокійливе;
— П’ємо воду. Обезводнений організм не може боротися зі стресом. Вода потрібніша за їжу;
— За можливості, починаємо приймати препарати із вмістом магнію та вітаміну В6. Це зміцнить «оборону» нашої нервової системи.
— Робимо інформаційні паузи;
— Відключаємо жалість щодо всього матеріального. Постійний сум за минулим життям, за втраченими матеріальними цінностями ще більше підживлює тривогу і «вирубує» наш мозок, чим і користується ворог, знищуючи інфраструктуру.
— Будуємо плани — «що я зроблю після війни». Це допоможе вашому мозку працювати на ваш порятунок, а не на тихеньке самознищення;
— Рятуйтеся гумором. Це надійний щит для мозку, щоб трохи знизити рівень кортизолу;
— Обіймайтеся;
— Говоріть близьким «я тебе люблю». Такі слова допомагають тримати сили.
— Не вірте, не поширюйте не перевірену інформацію. Вірте в ЗСУ! Ми не здамося! Слава Україні!!
