Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Великий народе великої країни!
Країни сили. Країни свободи. Народу абсолютного морального лідерства.
Ми витримали вже дев’ять днів темряви. Дев’ять днів зла. Це в три рази більше, ніж темрява й зло розраховували.
Ми відповіли на вторгнення як уміємо в моменти найвищої небезпеки. Відповіли героїзмом, солідарністю, взаємодопомогою. Ми відповіли по-своєму, по-українськи. Так, що історія Європи запам’ятає це назавжди. Говоритиме про це дітям. Покаже онукам.
Увесь континент знатиме місто Харків. Місто Чернігів. Місто Суми. Місто Волноваху. Місто Маріуполь. Місто Миколаїв. Та багато інших наших прекрасних міст. Живих міст! Міст, які витримали найстрашнішу навалу з часів Другої світової війни.
Я говорю це спеціально як доконаний факт. Витримали. Незалежно від того, яка ситуація цієї хвилини, стратегічно усе зрозуміло.
Українці єдині від Ужгорода до Харкова, від Києва до Херсона. Українці ганяють ворога під Києвом. Б’ють за Охтирку. Карають за Гостомель. Помстяться за Херсон. Наш Херсон! Український Херсон. Який сьогодні намагалися принизити. Але не вийшло. Не дали. Українці показали себе. Не дали себе розіграти у дешевій цинічній виставі. З подачкою замість допомоги. З пропагандою замість щирості.
Російські пропагандисти думали про наших людей, як про себе. А побачили, що херсонці – горді. І поважають себе. Поважають Україну.
Я розумію, наскільки складне рішення. Коли в окупації виходять проти озброєних ворогів.
Я відчуваю, наскільки це ризиковано.
Але я бачу, як наші люди відмовляються грати за правилами окупантів. Як наші люди залишаються українцями. Як наші люди залишаються з нашою державою, навіть тимчасово опинившись у темряві.
Якщо в російських політиків іще залишились очі, вони зможуть побачити, що таке Україна. Що таке наша свобода.
Окупанти думали, що можуть відключити українцям телебачення. Відключити наш звʼязок. Відібрати продукти харчування. Можуть відключити електроенергію. Вони думали, що це змусить українців підкоритися.
Але навіть якщо ви позбавите нас кисню, ми вдихнемо на повні груди, щоб сказати: геть з нашої землі!
Навіть у повній темряві ми бачимо правду.
І будемо битися, поки не потемніє в наших очах.
Бо ми – воїни світла. І сьогодні ніхто на Землі не зможе сказати, що ця репліка – пафос.
9-й день війни. У багатьох з нас прийнято на 9 днів згадувати тих, кого з нами, на жаль, немає.
Вічна памʼять кожному, хто загинув за Україну!
На жаль, сьогодні є повне враження, що час пом’янути іще дещо – гарантії та обіцянки безпеки. Рішучість альянсів. Цінності, які для декого, здається, померли.
Сьогодні відбувся саміт НАТО. Слабкий саміт. Розгублений саміт.
Саміт, на якому видно, що не всі вважають боротьбу за свободу для Європи метою номер один.
Усі розвідки країн НАТО чудово знають плани ворога. Вони також підтвердили, що Росія хоче продовжити наступ. Як може.
Дев’ять днів ми бачимо жорстоку війну. Руйнують наші міста. Обстрілюють наших людей, наших дітей, житлові квартали. Церкви. Школи. Знищують усе, що забезпечує нормальне людське життя. І хочуть це продовжити.
Знаючи, що нові удари та жертви неминучі, НАТО свідомо ухвалило рішення не закривати небо над Україною.
Ми вважаємо, що країни НАТО самі створили наратив, що начебто закриття неба над Україною спровокує пряму агресію Росії проти НАТО.
Це самогіпноз. Тих, хто слабкий. Невпевнений. Внутрішньо. Хоча може володіти зброєю в рази сильнішою, ніж є в нас.
Ви повинні були думати про людей. Про людяність.
А про що ви думали на тому саміті?
Усі люди, які загинуть від цього дня, загинуть також через вас.
Через вашу слабкість. Через вашу роз’єднаність.
Усе, на що спромігся Альянс на сьогодні, це провести через систему своїх закупівель. 50 тонн дизпального для України. Мабуть, для того, щоб ми могли спалити Будапештський меморандум. Щоб краще горіло.
Але він для нас уже згорів. У вогні російських військ.
Хіба такого НАТО ми хотіли? Хіба такий Альянс ви будували?
Сьогодні керівництво Альянсу дало зелене світло для подальшого бомбардування українських міст та сіл, відмовившись зробити безпольотну зону.
Ви могли закрити наше небо. Але…
Я не знаю, кого ви можете захистити й чи здатні ви захистити свої країни – країни Альянсу. Від нас ви не зможете відкупитися літрами пального за літри нашої крові. Пролитої за нашу спільну Європу. За нашу спільну свободу. За наше спільне майбутнє.
Але також я вдячний друзям нашої країни в НАТО. Там багато країни наших друзів, наших партнерів – більшість потужних партнерів, Тим, хто допомагає нашій державі, не зважаючи ні на що. З першого дня вторгнення. І я впевнений – до перемоги.
І тому ми не відчуваємо себе наодинці.
Ми продовжуємо боротися. Ми захистимо нашу державу. Ми звільнимо нашу землю.
Завдяки нашим героям.
Я сьогодні нагородив орденами та медалями 76 українських героїв за особисту мужність і самовіддані дії заради нашої оборони. На жаль, з них 37 нагороджуються посмертно.
Я присвоїв звання Героя України генерал-лейтенанту Павлюку Олександру Олексійовичу – командувачу Операції об’єднаних сил.
Присвоїв військове звання бригадного генерала полковнику Швораку Володимиру Васильовичу – заступнику командувача військ оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Присвоїв військове звання бригадного генерала юстиції полковнику юстиції Мельнику Сергію Миколайовичу, начальнику Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Присвоїв звання бригадного генерала полковнику Богомолову Артему Євгеновичу, заступнику командувача військ Оперативного командування «Захід».
Присвоїв звання ГЕНЕРАЛА Залужному Валерію Федоровичу – Головнокомандувачу Збройних Сил України.
Слава Україні!
