Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
30 років тому, 19 лютого 1992 року, Верховна Рада України затвердила Малий Державний Герб України − один із трьох офіційних символів нашої держави, а у 1996 році його статус був закріплений і в Конституції.
У постанові парламенту сказано: «Зображення Державного Герба України поміщається на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ із обов’язковим додержанням пропорцій зображення герба».
Нагадаємо, що його витоки сягають сивої давнини: тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. З історичних джерел також відомо, що і посли князя Ігоря під час укладення договорів ставили печатки з тризубом. На монетах часів Володимира Святославовича з одного боку карбували його портрет, а з іншого − тризуб. За правління Ярослава Мудрого на монетах карбувалося зображення святого Георгія та тризуба на звороті. За часів Російської імперії він, звісно, не використовувався.
На монетах часів Володимира Святославовича з одного боку карбували його портрет, а з іншого − тризуб. За правління Ярослава Мудрого на монетах карбувалося зображення святого Георгія та тризуба на звороті. За часів Російської імперії він, звісно, не використовувався.
Але з проголошенням Української Народної Республіки його його затвердили державним гербом України, цим самим підкресливши спадкоємність з попередніми періодами української історії: комісія у справах вироблення проєкту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки. Цьому передували дискусії, котрий із наших історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності, тривали майже увесь 1917-й.
«Претендентами» передусім були три: галицький золотий лев, що спинається на скелю; київський архистратиг Михаїл, який на зламі XIX−XX століть став сприйматися як герб Наддніпрянської України; козак із мушкетом із часів Гетьманщини, який уже у XVIII столітті трактували як «національний герб».
Голова Центральної Ради Михайло Грушевський пропонував навіть цілком новий символ «творчої мирної праці в новій Україні» – золотий плуг на блакитному полі. З давніх же символів позитивно оцінював хіба що власницький знак із монет часів князя Володимира Великого. Відомий доти лише вузькому колу фахівців, він сприймався попервах радше як несміливий компромісний варіант. Але став пострілом «у яблучко». Стався феномен: геть давно забутий Тризуб миттєво прижився як національно-державний герб України. Не останню роль відіграло його розміщення на українській гривні.
Михайло Грушевський іще восени 1917-го в одній зі своїх статей під час дискусії про герб України писав: «На монетах й інших предметах старої Київської держави бачимо гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді тризубця. Українська Народна Республіка, ставши наново державою самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. А що вона вже була давніше самостійною державою і тепер відновила державне буття, котрого позбавило її московське насильство, то найбільш натурально звернутись до державних знаків чи гербів, які вживались за старих часів. Найстарший такий знак уживавсь на київських грошах часів Володимира Великого, його бере за герб наша відновлена Українська держава».
А в законі ж, ухваленому Малою Радою 25 лютого 1918 року, було сказано: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого».
Після повалення УНР російсько-більшовицькими військами Тризуб використовував Уряд УНР в еміграції та різні політичні організації, які, звісно, теж розміщувалися за кордоном. Натомість в Українській РСР компартійний режим затаврував його як «націоналістичний знак», заборонивши використання. Тих, хто нехтував цією забороною, чекали колимські табори чи психлікарні.
Українській РСР компартійний режим затаврував його як «націоналістичний знак», заборонивши використання. Тих, хто нехтував цією забороною, чекали колимські табори чи психлікарні.
КДБ − вірний сторожовий пес компартії − неодноразово займався справами про «використання буржуазно-націоналістичної символіки», переслідуючи тих, хто намагався хоч якось нехтувати забороною. Але загроза опинитися на Колимі чи в інших «екзотичних» місцях «єдиного і неділимого» не зупиняла окремих сміливців. Наприклад, 30 грудня 1967 року синьо-жовтий прапор із тризубом і написом «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля» з’явився на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську, а 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці Чернівецького університету. 7 січня 1984 року – на Різдво Христове − над поштовим відділенням одного із сіл Львівщини. Тризуб остаточно утвердився як державний символ українців лише після остаточного здобуття Україною незалежності у 1991 році.
