Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
На тлі активізації деструктивних дій з боку керівництва Російської Федерації проти України міжнародна спільнота демонструє безпрецедентну підтримку нашої держави. Окрім політичних і дипломатичних зусиль та власне військової підтримки з боку більшості західних країн, які в повній мірі висвітлюються в мас-медіа, ми також спостерігаємо хвилю аналогічних заходів з боку структур громадянського суспільства та окремих громадян. У переліку публічних заходів — пікетування російських посольств у низці країн, мітинг іноземних громадян власне в українській столиці, публічні заклики з боку лідерів громадської думки світового рівня щодо мирних шляхів вирішення протиріч. Показовим прикладом зазначеного є недавня заява від 4 лютого, яку підписали близько 350 діячів мистецтва, культури, представників громадськості з Німеччини та інших країн із засудженням агресивних дій Росії. Її автори порівнюють поточну ситуацію з подіями 80-річної давнини, коли керівниками дипломатичних відомств Німеччини та Радянського Союзу було підписано так званий пакт Гітлера — Сталіна, який поставив Європу перед загрозою нової світової війни. Серед підписантів наведеної заяви в підтримку України слід згадати колишнього керівника Бундестагу Вольфганга Шойбле, лауреатів Нобелівської премії з літератури Герту Мюллер і Воле Шоїнка та інших не менш знатних діячів.
У разі повномасштабного вторгнення в Україну, ймовірні втрати серед військовослужбовців держави-агресора іноземні експерти оцінюють в десятки тисяч осіб.
На тлі зазначеного особливий інтерес представляє ставлення самих громадян РФ до будь-якої збройної ескалації. Хоча очевидно, що на фоні керованого подання «правильної інформації» в російських ЗМІ, контролю соціальних мереж з боку спецслужб, загальної цензури та подавлення будь-яких опозиційних рухів очікувати на всебічне висвітлення реальної позиції населення РФ важко. Водночас є певні індикатори, які в цілому формують загальну картину. На нашу думку, більш-менш освічену частину населення не оминули відкриті прогнози в західних ЗМІ щодо можливих втрат російських військ у разі реалізації сценарію широкомасштабної агресії проти України. Численні показники називали різні, але всі вони є досить показовими та значними. Наприклад, у недавній публікації інформаційного агентства Reuters ймовірні втрати серед військовослужбовців держави-агресора оцінюються в кількості до 10 тисяч осіб. Для порівняння, приблизно стільки представників регіонів, які на сьогодні входять до складу РФ, загинуло під час перебування радянських військ на території Афганістану за період 1979–1989 років. Чи готове сьогодні російське суспільство до повторення подібного? Питання досить риторичне, але воно реально спричинило жваві дискусії в соціальних мережах, особливо в спільнотах, які представляють матерів солдатів-строковиків та членів сімей військовослужбовців російської армії.
30 січня цього року на сайті радіостанції «Эхо Москвы» було опубліковано матеріал під назвою «Заява прихильників миру проти Партії Війни в російському керівництві». Його автори відкритим тестом висловлюють тезу, що громадяни Росії стають «заручниками кримінального авантюризму», в який перетворюється зовнішньополітична лінія Росії, та застерігають керівників країни від ескалації безпекової ситуації. Наголошується на готовності свідомої частини російського суспільства зробити все належне, щоб не допустити, а у разі необхідності — зупинити війну. Цю публічну заяву підписали відомі в Росії та за її кордонами люди: актриса Лія Ахеджакова, музикант Андрій Макаревич, режисер Гаррі Бардін, письменник Віктор Шендерович, політик Григорій Явлінський та багато інших.
Публічну заяву «проти Партії Війни в російському керівництві» підписали відомі в Росії та за її межами люди: актриса Лія Ахеджакова, музикант Андрій Макаревич, режисер Гаррі Бардін, письменник Віктор Шендерович, політик Григорій Явлінський…
8 лютого американський канал СNN повідомив, що національні спецслужби мають інформацію про занепокоєння та навіть незадоволення в частини російських чиновників, розвідників та військових діями свого вищого керівництва щодо України. Згідно з матеріалами публікації, російські чиновники скаржаться на авантюрність сценаріїв дій проти України, складність їх реалізації, непрогнозовані наслідки, а також те, що західні спецслужби викривають та роблять публічними плани російської сторони та тих посадовців, хто за ними стоїть.
Дійсно, професійні військові як ніхто інший чудово розуміють небезпеку переходу будь-якого конфлікту та протистояння у фазу відкритого збройного протиборства. Не випадково на сайті «Общероссийского офицерского собрания» було опубліковано звернення цієї організації до президента та громадян Росії. У ньому прямо зазначено, що Росія сьогодні перебуває «на межі завершення своєї історії», і головна загроза її існуванню — це внутрішня, а саме нежиттєздатна модель держави, недієздатність і непрофесіоналізм влади та незадовільний стан суспільства. Що стосується України, то автори відверто зазначають про штучний характер нагнітання обстановки навколо нашої держави, вказують на безумовну належність Україні її тимчасово окупованих територій на сході та інші важливі акценти, які зводять нанівець наративи офіційної російської пропаганди.
Будь-які збройні провокації проти України поставлять під загрозу сам факт існування РФ як держави.
Прогнозується, що будь-які збройні провокації проти України поставлять під загрозу сам факт існування РФ як держави. Немає сенсу цитувати все звернення, воно є досить показовим і заслуговує на те, щоб ознайомитися з ним із першоджерела. До речі, на момент підготовки публікації інтерес користувачів інтернету щодо наведеного звернення наближалася до 450 тисяч переглядів та кількох тисяч коментарів, що досить непогано для ресурсу, який важко зарахувати до популярних мас-медіа.
Авторам збройних та будь-яких інших авантюр з боку російського керівництва слід пам’ятати висловлення одного зі своїх відомих співвітчизників, який багато років тому звернув увагу, що війна є найвищою формою вирішення протиріч, яка вимагає мобілізації всіх сил та ресурсів держави, не тільки власне військових, а також духовних сил всього населення. Дивлячись на настрої російського суспільства та рівень підтримки ним поточної політики, не дуже складно прогнозувати авантюрність та небезпечність для власного самозбереження російських керівників щодо їхньої поточної риторики та дій відносно України.
