У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Профільний парламентський Комітет підтримав законопроєкт про посилення демократичного цивільного контролю.
8 лютого 2022 року Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України ухвалити проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань національної безпеки і оборони щодо зміцнення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України, удосконалення об’єднаного керівництва силами оборони держави та планування у сферах національної безпеки і оборони» у першому читанні. «За» проголосувало 7 парламентаріїв, чотири утрималися. Якої трансформації зазнає інституційна модель оборони та як це наблизить Україну до НАТО?
Зазначимо, що процес опрацювання цього законопроєкту розпочався з червня минулого року, коли Міноборони винесло на розгляд парламенту проєкт Закону про зміни до деяких законів України щодо вдосконалення процедур оборонного планування (реєстр. 4210), який передбачав опрацювання змін до трьох законів. Однак робоча група на чолі із заступницею голови Комітету ВР України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла розширила його. Під час спільної роботи представників Офісу Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони, Генерального штабу, Представництва НАТО в Україні, Національного інституту стратегічних досліджень, а також радників США, Великої Британії, Канади та Німеччини було опрацьовано пропозиції щодо внесення змін до 19 Законів України та змінено назву законопроєкту.
Мета законопроєкту — реалізація стратегічного курсу на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та НАТО шляхом створення правової бази трансформації інституційної моделі оборони України за принципами та нормами країн-членів Альянсу.
Серед основних завдань законопроєкту робоча група визначила зміцнення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України. Зокрема, розробники дають нове визначення демократичного цивільного контролю. Це (положення у процесі розгляду) — «принцип, який реалізується відповідно до Конституції і законів України шляхом здійснення комплексу управлінських, правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права та прав людини, законності, підзвітності, прозорості діяльності сектору безпеки та оборони, сприяння виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України».
— Всі ми пам’ятаємо проблеми, які виникали у різних політичних поколіннях, у взаєминах між Міністром оборони та начальником Генштабу, а згодом і Головнокомандувачем ЗСУ. Положення про Генеральний штаб не було уніфіковане та до кінця не розподіляло повноваження, — зауважила Мар’яна Безугла. — Законопроєкт знімає ці та інші проблеми.
У проєкті Закону, зокрема, приділено значну увагу підзвітності у сфері безпеки і оборони як порядку взаємовідносин між посадовими особами або органами державної влади. Зокрема, чітко розмежовано повноваження Міністра оборони та Головнокомандувача ЗС України, з чим, як показав попередній період, виникало чимало складнощів на практиці.
Згідно з проєктом Закону, Головнокомандувач Збройних Сил України є вищою військовою посадовою особою в державі, яка відповідає за готовність Збройних Сил України до виконання покладених завдань та їх розвиток, а також застосування Збройних Сил України. Головнокомандувач ЗС України підпорядкований, підконтрольний та підзвітний Міністру оборони. Він призначається на посаду та звільняється Президентом України за поданням Міністра оборони України.
Чітко визначено, що демократичний цивільний контроль за діяльністю Збройних Сил України здійснює Міністерство оборони. Воно ж контролює дотримання законодавства та звітує за використання бюджетних коштів у війську, а також взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями.
З метою підняття ефективності демократичного цивільного контролю над ЗС України робоча група пропонує правову новелу: на посади Міністра оборони України та його заступників не можуть бути призначені особи, в яких після звільнення з військової служби пройшло менше ніж 5 років. У такий спосіб запроваджується принцип країн НАТО, який нівелює суб’єктивні чинники, що раніше в Україні негативно позначалися на процесі.
Законопроєкт вперше визначає ключову роль військового відомства у воєнній організації держави: «Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оборони…», «нормативно-правові акти Міністерства оборони України з оборонних питань є обов’язковими для виконання всіма посадовими особами та державними органами України».
З метою недопущення дублювання функцій так само чітко регламентовано повноваження командувачів видів, окремих родів військ (сил) ЗС України, які, згідно із законопроєктом, здійснюють генерування військ (формування та забезпечення готовності військ до виконання завдань за призначенням) та передачу визначеного Головнокомандувачем комплекту боєздатних сил і засобів у підпорядкування Командувачу об’єднаних сил ЗС України, який здійснює управління з їх застосування.
Ще одна деталь: робоча група Комітету запропонувала шлях розв’язання давньої проблеми з чисельністю апарату Міністерства оборони України та військових частин та організацій центрального підпорядкування, що забезпечують виконання завдань військового відомства. Перманентно у Міноборони відчувався дефіцит чисельності особового складу, що негативно позначалося на функціонуванні системи. Згідно з законопроєктом, чітко визначаються складові системи Міноборони, що дає змогу визначати кількість необхідного особового складу Кабінетом Міністрів України та утримувати її поза межами чисельності ЗС України, Державної спеціальної служби транспорту та Військової служби правопорядку.
Законопроєкт ще раз підтверджує, що обсяг видатків на фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше ніж 5 % запланованого обсягу ВВП та водночас вводить суттєве доповнення про те, що не менше ніж 3 % ВВП має спрямовуватися на фінансування Міноборони та складових його системи. (Правова норма принципова, адже не допускає дисбалансу у бюджетуванні ЗС України та правоохоронних органів). Окрім цього, робоча група передбачила ще одну опцію: «Під час дії особливого періоду обсяг видатків на фінансування сектору безпеки і оборони збільшується з урахуванням потреб в оборонних витратах необхідних для стримування і відсічі збройної агресії…».
Законопроєкт також передбачає впровадження перспективної системи об’єднаного керівництва та військового управління, визначеної Стратегічним оборонним бюлетенем України, удосконалює процедури оборонного планування з урахуванням досвіду НАТО і Європейського Союзу, а також створює передумови для введення з 1 січня 2024 року інституту Військової поліції.
Про актуальність та важливість законопроєкту зазначив заступник Міністра оборони України Олександр Поліщук, який взяв участь у засіданні Комітету ВР України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
— Законопроєкт впорядковує внутрішні комунікації міністерства оборони, регламентує питання підпорядкованості та підзвітності, — наголосив він. — Ми очікуємо, що він допоможе вирішити всі питання, що залишаються не врегульованими на законодавчому рівні.
Фото Олександра Гончарова
