Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Наталія Яківна Михайліна народилася 8 лютого 1922 року. Працювала у львівському військовому госпіталі з 1952-го до 2000 року. Вона була медсестрою в нейрохірургічному відділенні шпиталю. У віці 78 років вийшла на пенсію.
— Це велика честь для нас — вітати нашу колегу — сумлінну, працелюбну й щиросердну військову медсестру з таким ювілеєм, — зазначив начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону полковник медичної служби Володимир Книгиницький. — Сорок вісім років нелегкої сестринської роботи в госпіталі варті найвищої поваги.
Від імені всього колективу ВМКЦ Західного регіону подяку та подарунок ювілярці вручила офіцер групи морально-психологічного забезпечення лейтенант Іванна Кульчицька.
— Ми дякуємо Вам за сумлінну службу, за відданість своїй роботі, за милосердя і співчуття до пацієнтів, за приклад для нашого нового покоління військових медиків, — зазначила Іванна Кульчицька. — Бажаємо Вам міцного здоров’я і довголіття.
У свої сто років Наталія Яківна перебуває в доброму здоров’ї та гуморі.
— Я рада, що рідний госпіталь не забуває мене, — розповіла вона. — Це надихає мене далі жити активним життям. Дякую всім за вітання. Тепер будемо розмінювати другу сотню років.
Наталія Яківна Михайліна — одна з 54 львів’ян, які мають вік понад сто років.
— Від імені міського голови Львова ми також вітаємо всіх наших довгожителів, — зазначив заступник начальника відділу управління соціального забезпечення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Іван Сасольник. — Ми вручаємо ювілярам вітальний лист, букет квітів, міську пам’ятну монету та соціальну допомогу в розмірі п’ять тисяч гривень.
У госпіталі й нині працюють медики, які лікували пацієнтів пліч-о-пліч з Наталією Яківною. Вони зазначають, що одна із сильних традицій колективу шпиталю — шанувати тих, хто присвятив своє життя самовідданій і натхненній роботі в цьому медичному закладі.
Фото Владислава Назаркевича та з архіву Наталії Михайліни
