На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
З перших днів російської агресії на Донбасі Збройні Сили України потребували значної кількості різноманітних зразків колісної техніки, які могли б компенсувати брак боєготових автомобілів на той час. Загалом за 2014–2015 роки упродовж шести хвиль мобілізації військові частини від приватних та державних компаній через військкомати отримали понад 5000 автомобілів різних типів і марок.
Кореспондент АрміяInform побував у Святошинському районному у місті Києві територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де з’ясовував особливості виконання військово-транспортного обов’язку, постановки транспортного засобу на військовий облік або зняття з такого обліку та актуальності деяких керівних документів.
Довідково. На сьогодні основи виконання військово-транспортного обов’язку встановлені статтею 6 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постановою КМУ № 405 від 7 липня 2015 року.
Доступ до електронної бази МРЕВ може поховати паперову тяганину
У статті 6 Закону наголошується, що виконання військово-транспортного обов’язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.
Обсяги транспортних засобів за типами та марками, які планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
— Залучення транспортних засобів під час мобілізації ми здійснюємо на підставі рішення районної державної адміністрації, яке оформлюється відповідним розпорядженням, — зазначив у розмові провідний спеціаліст мобілізаційного відділення підполковник запасу Руслан Труш. — Без нашого дозволу жодна одиниця автомобільної техніки не може бути поставлена або знята з обліку в Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі (МРЕВ). Що стосується техніки, яка наразі в так званому ліміті вилучення, то після її зняття з обліку відбувається заміна цієї одиниці на іншу. Якщо підприємство не може її замінити, ми шукаємо заміну в іншій організації або компанії.
— Але є нюанс, — долучається до розмови заступник Святошинського військового комісара полковник Сергій Партоленко. — Річ у тім, що ми не маємо доступу до електронної бази автотехніки району, яку має МРЕВ. Через це ми робимо дуже багато зайвої роботи. Наведу приклад. Зі 100 одиниць автотехніки підприємства нас цікавить лише 20 автомобілів. Але якщо дирекція підприємства збирається продати або передати певну кількість техніки з тих 80 одиниць, які нам не потрібні, то доводиться й на них готувати документи на зняття з обліку. А це зайва і непотрібна робота.
За словами Сергія Володимировича, якби в районного центру комплектування та соціальної підтримки був доступ до електронної бази, то можна було б лише позначити ті авто, які стоять у ліміті вилучення на час мобілізації і які не можуть бути зняті з обліку без їхнього дозволу. Всю іншу техніку інспектор МРЕВ може самостійно зняти або поставити на облік.
На сьогодні, на жаль, працівники РЦК та СП багато робочого часу марнують, заповнюючи облікові картки та різні довідки. За їхньою інформацією, наприклад, з усіх організацій і компаній району, а їх понад 2 тисячі, автомобілі лише 15 відсотків підприємств відібрані для мобілізаційних завдань.
До цього потрібно додати, що в районі є підприємства, які займаються лізинговими програмами, і рух авто за документами дуже великий. Такі підприємства не цікаві для мобілізаційного відділу, але його спеціалістам доводиться техніку й цих підприємств теж обліковувати.
— Ми готові до того, щоб зробити доступ до бази даних МРЕВ лише для одного спеціаліста з певним захистом витоку інформації з комп’ютера, —наголосив Сергій Партоленко. — Так ми позбавимось непотрібної бюрократичної паперової тяганини, яка відбирає 80–90 відсотків робочого часу.
Радянські транспортні марки не зникають з нарядів на техніку
Відпрацювали у Святошинському РЦК та СП і наряди щодо техніки для підрозділів територіальної оборони. На думку Руслана Труша, наряди, на жаль, не відповідають реаліям сьогодення. По-перше, до них занесені транспортні засоби ще радянських марок бортової групи «ГАЗ», «ЗІЛ», «КАМАЗ», «Урал». Більшість підприємств району зазнають труднощі в підтримці таких марок транспортних засобів у справному стані, закладці і поповненні комплектів запасних частин до них, що призводить до зниження мобілізаційної готовності техніки і самого підприємства.
— На свій страх і ризик ми шукаємо заміну цим маркам серед автобусної групи, хоча це суперечить нормативним документам, — говорить Руслан Труш. — Вихід вбачається лише в корегуванні керівних документів. Тим паче, що для перевезення особового складу підрозділів територіальної оборони в містах автобуси значно зручніші, ніж тентовані вантажні автомобілі.
Відповідальність за підготовку транспортних засобів для передачі військовим формуванням покладається на керівників підприємств — власників транспортних засобів. Вони, за словами полковника Партоленка, зобов’язані надавати військовому комісару відповіді на запити щодо наявності та технічного стану транспортних засобів, які належать підприємству. Ненадання запитуваної інформації є правопорушенням, за яке встановлена адміністративна відповідальність.
Двічі на рік — до 20 грудня і до 20 червня — керівники підприємств і організацій мають інформувати РЦК та СП щодо технічного стану автомобільної техніки, яка підлягає мобілізації.
— Якщо керівники компаній або підприємств несвоєчасно надали відомості про стан автотехніки, то відповідно до кодексу про адміністративні правопорушення (стаття 210, примітка 1) передбачено штраф від 5100 до 8500 гривень, — констатує Руслан Петрович. — Зазначу, що ця стаття є дієвою. У всякому разі керівники намагаються дотримуватися встановлених термінів.
Мої співрозмовники одностайно висловили думку, що керівники державних підприємств більш дисципліновані, ніж приватні.
Чимало мобілізованої техніки зберігається у військових частинах, але не використовується
Торкнулись ми й теми компенсації шкоди, яка була заподіяна мобілізованому транспортному засобу. Відомо, що розмір такої шкоди мають визначати військові частини під час підготовки транспортного засобу до повернення власникам за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування таких військових формувань. Відбуватись це має лише після оголошення демобілізації для транспортних засобів.
— У цьому питанні теж є чимало проблем, — зазначив Руслан Труш. — На сьогодні значна кількість мобілізованої автомобільної техніки вже не використовується, бо здебільшого це старі зразки, і їхня експлуатація в умовах бездоріжжя ускладнена. Є чимало автомобілів, які вийшли з ладу, або під час артобстрілів зазнали значних пошкоджень. Їхнє відновлення та подальша експлуатація потребує значного фінансового ресурсу, а отже, є економічно недоцільним. Та всі ці машини перебувають як на балансі військових частин, так і залишаються майном, яке враховане у балансі тих підприємств, від яких ця техніка була відмобілізована через нас до війська.
— Однак повернути цю техніку власникам військові частини теж не можуть, — додає Сергій Партоленко. — Адже її повернення має здійснюватися після видання Указу Президента про демобілізацію. Проте в нас демобілізація була проведена лише для особового складу. Тож на сьогодні уся ця техніка зберігається у військових частинах, не використовуються і є тягарем для них.
За словами співрозмовників, керівники деяких підприємств цю техніку не вимагають і не очікують на відшкодування. Вони просять лише документи на неї для подальшого списання і зняття із власного балансу. Тому що через цю проблему підприємство не може ні реорганізуватися, ні реформуватися, ні навіть закритися.
Спрогнозувати, чи відбудеться перезавантаження в питаннях виконання військово-транспортного обов’язку, яке вочевидь назріло, на сьогодні, на жаль, ніхто не наважується.
