На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
У попередніх дослідженнях АрміяІnform ми розповідали про методи та засоби п’яти рівнів «екосистеми пропаганди», якими РФ здійснює інформаційно-психологічні операції (ІПсО), інформаційну конфронтацію, активні заходи тощо, в основі яких лежить цілеспрямована дезінформація противника. Ця дезінформація, повномасштабна інформаційна війна з використанням сучасних ІТ- технологій ведеться Військами інформаційних операцій РФ — правонаступниками різних структур НКВС, КДБ, ФСБ, розвідки Росії. Вона нагадує за своєю суттю примітивні соромітні «частушки» під деренчання балалайки: короткі, безглузді та веселі. Але ж ця «гра на балалайці» зовсім не гра, а підготовка до великомасштабної війни, яка «…розвивається внаслідок ескалації збройного конфлікту, локальної або регіональної війни із залученням великої кількості інших держав світу» (Військова доктрина РФ, 2014 р.).
Якими засобами Україна і країни-члени НАТО протидіють гібридній війні Московії, на чолі якої стоїть радянський кдбшник, підстаркуватий «хлопчик-кібальчиш», що мріє про світове панування «русского миру», читайте у завершальній частині дослідження «Чому кіберзлочинець № 1 досі „грає на балалайці“».
НАТО виходить із тіні, а РНБО радить «фільтрувати… мову»
Цього року витрати федерального бюджету Російської Федерації на оборону знову перевищуватиме витрати по розділу «Національна економіка». Вони вийдуть на друге місце та становлять 15% загальних витрат країни-агресорки. Як свідчать дослідження, російські асигнування на ведення гібридної війни проти цивілізованого світу, зокрема проти України у інформаційному та кіберпросторі, сягають мільярдів доларів на рік. Частково вони компенсуються за рахунок кіберзлочинів та вимагання грошей у країн-жертв, чи бізнес-структур, що постраждали внаслідок російських хакерських атак. Але все частіше метою активних заходів та ІПсО стають геополітичні цілі кіберзлочинця № 1 у світі (звіт корпорації Microsoft від 07.10.2021 р.), спрямовані на відродження СРСР та ленінського Комінтерну, з назвою «Русский мир».
Що ж досі заважає Московії здійснити божевільні мрії її очільника та становить для неї «основну зовнішню військову небезпеку»? На думку творців Військової доктрини РФ 2014 р. п.12. — це: «Нарощування силового потенціалу Організації північноатлантичного договору (НАТО)… наближення військової інфраструктури країн-членів НАТО до кордонів Російської Федерації, зокрема шляхом подальшого розширення блоку». Нагадаємо, що «Країна Рад», спадкоємцем якої стала російська держава-агресор 8 вересня 1951 року, в місті Сан-Франциско (США) відмовилась підписувати разом із представниками 48 країн світу Мирний договір з Японією за підсумками Другої світової війни (СФМД). У 2014 році Російська Федерація окупувала (22.02.2014 р.) український Крим, чим продовжила збройний переділ світу як її «радянська матуся», забувши про власні міжнародні зобов’язання та нахабно порушуючи підписаний нею Будапештський Меморандум (05.12.1994 р.).
Напавши на Україну, РФ своїми агресивними діями свідомо порушила ще один офіційний міжнародний документ: «Основоположний Акт про взаємні стосунки, співробітництво та безпеку між Російською Федерацією і Організацією Північноатлантичного Договору» (27.051997 р.). У ньому партнери визнавали, що: «Росія і НАТО не розглядають один одного як супротивників. Загальною ціллю Росії та НАТО є подолання залишків конфронтації і суперництва, укріплення взаємної довіри і співробітництва».
Перешкоджаючи руху нашої держави до НАТО та Євросоюзу, Російська Федерація спробувала повернути у «радянське минуле» частину Донбасу, який окупувала. Кремль розпочав дії, які згодом визначив у власній Військовій доктрині як «основні зовнішні військові небезпеки», але спрямовані назовні, проти країн-членів НАТО, їхніх партнерів, зокрема України: «Використання інформаційних і комунікаційних технологій у військово-політичних цілях задля здійснення дій, що суперечать міжнародному праву, спрямованих проти суверенітету, політичної незалежності, територіальної цілісності держав, що становлять загрозу міжнародному миру, безпеці, глобальній та регіональній стабільності». Військову агресію Московія прикривала активними заходами та ІПсО.
читайте також:
Як відомо, інформація породжує дію, а отже, той, хто створює інформацію, керує дією інших, навіть, якщо інформація є фальшованою. У відповідь на інформаційну війну РФ проти цивілізованого світу, в березні 2019 р. Європарламентом було ухвалено резолюцію з рекомендаціями Раді ЄС та високому представнику ЄС у закордонних справах Федеріці Могеріні щодо стратегічної комунікації Євросоюзу, спрямованої на «протидію пропаганді». Закликавши «підвищити обізнаність про дезінформаційні кампанії Росії, які є основним джерелом дезінформації в Європі», Європарламент запропонував розробити «юридичні рамки і на рівні союзу, і на міжнародному рівні, щоб протистояти гібридним загрозам, зокрема кібервійні та інформаційній війні». Насамперед євродепутати вирішили перетворити контрпропагандистську структуру Європейської зовнішньополітичної служби East Strat Com Task Force, створеної у квітні 2015 р., на повноцінний спеціалізований підрозділ зі стратегічної комунікації, який мав би захистити від політичного втручання Росії та країн, що підтримують російську дезінформацію.
Серед головних завдань, які були передбачені у резолюції, особлива увага приділялась захисту виборів у ЄС, зокрема від «ворожої пропаганди», що впливала на виборців та учасників референдумів через зловмисне використання штучного інтелекту, алгоритмів, ботів, тролів, підроблених акаунтів, фальсифікованого відео чи документів. Як приклад успішної практики протистояння російській пропаганді, Європарламент назвав заходи НАТО з протидії сучасним типам гібридних загроз та співпрацю ЄС-НАТО. Альянс, завдяки принципу спільного фінансування, залучив до створення інформаційних та комунікаційних систем не лише структури самої організації, а й фахівців сторонніх організацій високого рівня. При цьому розподіл функцій та відповідальності зберігся, відповідно до структури НАТО.
Починаючи з 1993 року Північноатлантичний альянс розпочав інформування через мережу Інтернет про свою участь у розв’язанні проблем регіональної та світової безпеки. Публікації та наукові дослідження НАТО, зокрема у військовій, політичній, економічній, гуманітарній, та інших сферах, а також документи за відповідними напрямками, були зібрані у інтегровану базу даних (NIDS). Після розробки у 2001 р. стратегії комунікації Альянсу з суспільством, сприяння проведенню ним інформаційно-психологічних операцій, підтримки його політики, та просування його цілей засобами публічної дипломатії, «стратегічні комунікації» стали використовуватись як військово-політичний термін.
З часів проведення, у відповідь на атаки (11.09.2001 р.) ультрарадикального угруповання «Аль-Каїда», контртерористичних заходів, під загальною назвою «Нескорена свобода» (Афганістан, Філіппіни, Західна Сахара, держави Африканського рогу, Центральна Америка, країни Карибського басейну), стратегічні комунікації стали невіддільною частиною цих операцій. Взаємодія Альянсу з цільовими та нецільовими аудиторіями під час підготовки та проведення військових операцій була визначена обов’язковою Політикою стратегічних комунікацій НАТО (NATO Strategic Communications Policy).
Прогнозування наслідків операцій, вплив на сприйняття суспільством, органами влади та ЗМІ цілей операцій, їхнє мотивування до певних дій, залучення підтримки політики Альянсу задля досягнення стратегічних його цілей, а також узгодженість висловлювань, дій, зображень тощо стали формами реалізації NATO Strategic Communications Policy. Стратегічні комунікації у рамках цієї Програми мали б сприяти досягненню її головної мети — формування уявлення місцевого населення про Альянс та його дії.
Починаючи з 2007 року НАТО збільшило свою присутність у соціальних мережах Facebook, Twiter, YouTube. Альянсом було створено власний сайт та телеканал, на який оприлюднювались навіть розсекречені відеозаписи операцій. Така відкритість НАТО давала змогу протидії дезінформації з боку супротивників більш оперативно та ефективно, шляхом наочності та правдивості контенту.
У 2014 році в Латвійській республіці розпочав роботу Центр передового досвіду з питань стратегічних комунікацій (The NATO Strategic Communications Centre of Exellence). В роботі новоствореної міжнародної військової організації NATO StratCom COE, спрямованої на пошук шляхів розв’язання проблем, зокрема в контексті російської агресії проти України, взяли участь сім країн-членів НАТО: Польща, Німеччина, Італія, Велика Британія та безпосередньо три країни Балтії. Згодом кількість подібних акредитованих НАТО Центрів у Європі збільшилась майже до трьох десятків.
читайте також:
Враховуючи напрацювання Північноатлантичного альянсу у протидії інформаційним та кіберзагрозам з боку Російської Федерації та інших міжнародних кіберзлочинців, українська держава у тісній співпраці з волонтерськими об’єднаннями та іншими представниками громадського сектору розробила низьку засадничих документів у визначеній галузі. Восени минулого року РНБО спільно з Центром протидії дезінформації розробили Глосарій назв, термінів та словосполучень, які були рекомендовані для подальшого їхнього використання у протидії деструктивному інформаційному впливу російських спецслужб. Розробники Глосарію, задля запобігання маніпулюванню громадською думкою у національному та міжнародному інформаційному просторі запропонували вживати розроблену науковцями та фахівцями з протидії російським фейкам термінологію, яка б унеможливлювала легітимізацію псевдодержавних прокремлівських утворень на Донбасі та анексію Криму.
Глосарій складається з п’яти розділів:
— Загальна термінологія;
— Тимчасово окуповані Автономна Республіка Крим та м. Севастополь.
— АТО / ООС в ОРДЛО;
— Термінологія, пов’язана з пропагандою та політикою історичної пам’яті;
— Термінологія щодо іноземних країн.
Зважаючи на важливість інформаційного спротиву, у підготовці Глосарію разом із Апаратом РНБО України та Центром протидії дезінформації взяли участь Національна академія наук України, Служба безпеки України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство оборони України, Міністерство культури та інформаційної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Офіс Президента України, Офіс Генерального прокурора України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Служба зовнішньої розвідки України та Державна прикордонна служба України.
Чому кіберзлочинець № 1 досі «грає на балалайці»?
Міжнародний досвід організації стратегічних комунікацій, розроблений країнами-членами НАТО, швидко був перейнятий українськими науковцями та високопосадовцями. Презентація другої монографії Мінветеранів України «Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни: погляд від волонтера до науковця», що відбулась на початку листопада 2021 р., стала потужним продовженням загальної контрпропагандистської роботи, яку здійснювала Україна разом із міжнародними партнерами проти кіберзлочинця № 1.
Пізніше, 16 листопада 2021 року, Верховна Рада України ухвалила Закон № 1882-ІХ «Про критичну інфраструктуру», який визначив правові та організаційні засади створення та функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури та став однією зі складових законодавства у сфері національної безпеки. Закон заплановано ввести в дію 15.06.2022 р.
В останні дні 2021 року уряд України ухвалив «Положення про організаційно-технічну модель кіберзахисту». Його розробка стала яскравим прикладом ефективної співпраці держави, громадського та корпоративного секторів у зміцненні стійкості національної системи кібербезпеки.
28 грудня 2021 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ № 685/2021, яким увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року «Про Стратегію інформаційної безпеки». У цьому знаковому документі, слідом за всім цивілізованим світом, Україна офіційно визнала Російську Федерацію головною загрозою у інформаційному та кіберпросторі. Українська держава наголосила, що спрямовує власні зусилля у партнерстві з дружніми країнами, на підвищення спроможностей щодо захисту власного інформаційного простору, державного суверенітету, прав і свобод громадян. Створення ефективної системи стратегічних комунікацій та підвищення рівня культури діалогу за участю Міністерства оборони України визначено однією з основних цілей Стратегії.
читайте також:
Після отримання 3,5 трильйона рублів на фінансування розділу «Національна оборона» з федерального центру, російська військова машина розпочала нову хвилю агресивних активних заходів. З використанням інформаційно-психологічних технологій було: скоєно масовані кібератаки на десятки державних сайтів України, повідомлено про сотні фейкових мінувань навчальних закладів та інших об’єктів масового скупчення людей. Засуджуючи чергові кібератаки на державний сектор України, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг анонсував посилення співробітництва між Північноатлантичним альянсом та нашою країною.
Наприкінці січня Національна поліція України запобігла виникненню проплачених масових заворушень у центрі столиці та у чотирьох обласних центрах, що були кваліфіковані як елемент гібридної війни. Злочинці, які організовували насильницькі дії та бійки з правоохоронцями, із застосуванням підпалів шин та скритним пролиттям штучної крові перед об’єктивами ЗМІ, були затримані, а їхні дії у законний спосіб задокументовані.
Безперечно, зусилля державних та громадських інституцій України, інших країн світу, які найвищою цінністю визнали демократичні права та свободи своїх громадян, стримують безсоромне деренчання російської «балалайки брехні», «балалайки війни», «балалайки мізантропії». Однак, технічних, юридичних, інформаційних оперативних зусиль не достатньо. Важлива участь кожної відповідальної людини, щоб запобігти проникненню у життя своєї родини руйнівних наративів «русского мір».
Патріотично налаштовані громадяни, які наразі вступають у лави «Територіальної оборони» України, активно розбудовуючи структури «Національного спротиву», закон про основи якого вступив у дію з 01 січня 2022 р., також постійно перебувають під прицілом російських гармат дезінформації. Кремлівська, пострадянська «екосистема пропаганди» на всіх п’яти рівнях намагається побудувати стратегічні комунікації з керівництвом, особовим складом військ і населенням свого противника. Спираючись на гедоністичні ідеї, Московія дезінформує своїх потенційних васалів «частушками»-меседжами про суцільне задоволення життям, про відсутність страждань у «в’язниці народів», як колись називали радянську Росію.
Утім, щоб боронити Батьківщину, сучасним патріотам не достатньо лише озброюватись. Необхідно вивчати історію власної країни, сповнюватись культурою власного народу. Невже деренчання кіберзлочинця № 1 у світі на російському народному музичному інструменті з 3 струнами, налаштованого лише на 2 музичних тони, може заглушити всю повноту української культури, мови, історіографії, духовності, мистецтва, літератури, народних звичаїв та традицій?.. Вони уособлені в унікальному національному інструменті, який ідентифікує увесь український народ — бандурі. Вона визнана у світі, як «український орган», та має до 65 струн. Достатньо лише дозволити «заграти» цьому славетному «українському органу» в житті кожного з нас у повний голос і деренчання підстаркуватого «кібальчиша» зможе почути хіба що його челядь.
Фото з відкритих джерел
