У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Новий сезон популярного талант-шоу «Голос країни», який стартував наприкінці січня, відбудеться під гаслом «Так звучить твоя країна». Серед його учасників військовослужбовець Держспецтрансслужби старший солдат Олександр Свіріденко. Олександр проходить службу в оркестрі 194-го понтонно-мостового полку Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Після завершення етапу «вибір наосліп» кореспондент АрміяInform поспілкувався з Олександром Свіріденком і дізнався про враження від конкурсу та амбітні плани молодого музиканта.
Олександрові 20 років, він народився у місті Первомайськ, що на Миколаївщині. У його родині ніхто професійно музикою не займався. Хоча, чи є в Україні «немузикальні» родини? Певно, ні, адже любов до пісні в кожного українця в душі.
Так і в родині Свіріденків, за словами Олександра, «зі слухом дружать усі». Мама Наталія Іванівна, сестри Тетяна та Валентина, брат Максим займаються музикою на аматорському рівні. Але «наймузикальніший», як і годиться господарю родини, —батько Сергій Володимирович. Він самотужки опанував гітару та закінчив музичну школу по класу кларнета. Саме батько і «познайомив» малого Сашка з гітарою. Як говорить сам Олександр, це була любов з першого погляду, точніше з першого акорду, а ще точніше з перших трьох акордів. Адже саме трьом акордам навчив батько Олександра і цього вистачило, щоб зрозуміти, що гітара — це досить серйозно, а не лише «побренькати на лавочці». А тому семирічний Сашко попрямував до місцевої музичної школи. Так було зроблено перший крок на шляху до кар’єри професійного музиканта.
На моє запитання, чи не пошкодував він, що вирішив відвідувати музичну школу, Олександр сказав: «Гітара тоді була для мене справжнім захопленням. І я вдячний своєму першому вчителю Олександру Яциннику, який перетворив наші уроки на творчі зустрічі. Це були години імпровізації. Так само, як мої однолітки з головою занурювалися в комп’ютерні „стрілялки“, я був захоплений грою на гітарі».
Років у 14 Олександр зрозумів, що музика настільки його захопила, що він готовий пов’язати з нею все життя. Тож після закінчення 9 класу він вступив до Миколаївського фахового коледжу музичного мистецтва, який закінчив з дипломом з відзнакою.
— Ще під час навчання в коледжі я писав пісні і виконував їх у колі своїх друзів. Одну з них я навіть записав у професійній студії звукозапису, завдяки своєму викладачу Дмитрові Ільяшенку, — говорить Олександр. — Саме тоді прийшло розуміння, що для подальшої успішної кар’єри дуже бажано б було, окрім музики, освоїти звукорежисуру.
Після закінчення коледжу музичного мистецтва постало питання, чим займатися надалі. Продовжувати навчання за фахом потрібно було у вищих навчальних закладах. Проте на той час бюджетних місць у цих профільних вишах не було.
— Платити за навчання «на контракті» я не мав змоги, адже на той час сильно захворів батько, і всі заощадження родини йшли на його лікування, — згадує Олександр.
Як часто буває, все вирішила випадковість. Однокурсниця Олександра Тамара Сторчак, яка проходить службу в оркестрі 194-го понтонно-мостового полку, запропонувала Олександрові спробувати свої сили в цьому колективі.
— Я приїхав на прослуховування і майже відразу відчув ту атмосферу творчості, яка панувала в оркестрі. Кілька годин я спілкувався з диригентом полковником Богданом Задорожним. Імпровізував, співав, підбирав музику «на слух». Здається, ми залишилися задоволеними один одним. Мені запропонували підписати контракт на проходження служби в оркестрі, на що я, звісно, погодився, — говорить Олександр.
Так Олександр Свіріденко став військовослужбовцем оркестру 194-го понтонно-мостового полку ДССТ МО України, де не тільки виконує партії соло- та ритм-гітари, а й є одним з вокалістів. Хоча, професійно вокалом ніколи не займався.
Шлях на «Голос країни»
В оркестрі є традиція — відео з репетицій чи виступів викладати в соціальних мережах, для того щоб показати глядачам миттєвості з повсякденного життя. Ці відеоролики викликають чималу зацікавленість і сприяють розширенню аудиторії.
— Ми записали пісню гурту «Сальто назад» «О Мамо» і я поширив його на власній сторінці в соцмережі, «тегнув» «Голос країни», тому що в минулому сезоні цю композицію виконував на проєкті інший виконавець. Незабаром на мене вийшли представники шоу і запропонували взяти участь у кастингу. Це було досить несподівано, — говорить Олександр Свіріденко.
У зазначений день вирушив на кастинг.
— Після виконання пісні, яку я приготував, мене попросили виконати ще одну композицію. І це дало мені певну надію, що мене запросять на наступний етап, — згадує Олександр Свіріденко.
Врешті-решт так і сталося. Олександра Свіріденка запросили на етап «вибір наосліп», де було вирішено в супроводі оркестру виконувати вже знайому пісню «О Мамо». До речі, зазвичай на «Голосі країни» учасникам акомпанує оркестр, який працює на шоу весь сезон. У нашому випадку учасник співав у супроводі, так би мовити, «власного» оркестру.
— Звісно, перед виступом я хвилювався, проте був готовий до будь-якого вердикту, навіть, що до мене ніхто із суддів не повернеться. До кого в команду хотів попасти? Цей, певно найголовніший вибір, я залишив на останній момент. Тому коли повернулися Оля Полякова та Надя Дорофєєва, дещо розгубився. Обрав Дорофєєву, адже, вважаю, що вона дещо ближча до мене за характером і музикою, яку вона виконує, — ділиться враженнями Олександр.
Що ж до мети, яку ставить перед собою молодий музикант, то, звісно, він намагатиметься пройти на цьому шоу якомога далі, а ще це — унікальна можливість попрацювати з відомими музикантами, заявити про себе і оркестр, у якому Олександр проходить службу.
— Все ж я вважаю, що музикант має робити власну музику, а не лише співати пісні інших виконавців. Сподіваюся, що на цьому проєкті, та ще з таким тренером, у мене буде змога це зробити, — сказав Олександр Свіріденко, підсумовуючи нашу розмову.
Фото Олега Феценця
