У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Олена проходить службу в одній із механізованих бригад, які боронять Україну на Сході, на посаді бойового медика роти. Кілька років тому жінка закінчила медичний коледж. Вже під час практики у відділенні політравми Харківської міської лікарні швидкої та невідкладної допомоги вона набула досвіду, тому сміливо підписала контракт із Збройними Силами України.
— У відділенні я бачила різноманітні жахливі поранення й травми, з якими надходили пацієнти після ДТП та нещасних випадків. Спочатку був шок від одного виду крові, відкритих поламаних кісток та від страждань людини. Згодом я опановувала себе та робила свою роботу.
Коли Олена евакуювала свого першого «трьохсотого», вона не розгубилася та зробила всі заходи відповідно до протоколу надання першої допомоги. Крім того, фахова підготовка в навчальному центрі ЗСУ дала їй необхідні знання саме в тактичній медицині.
— Він мав легке поранення в руку, кровотечу йому зупинили побратими, мені залишилося лише перев’язати та заспокоїти, — пригадує медик.
Складніше було згодом, коли з передової доставляли поранених воїнів, які підривалися на розтяжках, або тих, хто постраждав під час мінометних обстрілів.
— Це вже були люди з відірваними кінцівками, з великою крововтратою, у шоковому стані… Тоді роботи, звісно, прибавлялося — перев’язати, знеболити, поставити крапельницю, стежити за життєвими функціями пацієнта. А ще намагатися заспокоїти пораненого…
читайте також:
За кілька років служби Олена вивезла з передової понад десяток поранених і жодного не втратила. Пригадує жінка одного свого пацієнта, якого лише дивом довезли до шпиталю живим. Так, у 2018 році під час роботи ворожої ДРГ двоє військовослужбовців загинуло, ще двоє зазнали поранень. Медик розповідає, що життя тяжкопораненого бійця, якого ворог вразив у кінцівки та живіт, врятувала… непритомність. Олена не думала, що з такими пораненнями чоловік залишиться живим. І яким же було її здивування, коли за півтора року він повернувся, аби віддячити дівчині за врятоване життя!
— Він лікувався близько 8 місяців. Приїхав у підрозділ хоч і з паличкою, але на своїх ногах. Була потрібна тривала реабілітація, але він живий — і це головне!
Наразі триває другий контракт Олени.
— Армія затягує. Саме тут я відчуваю себе корисною. Мабуть, я стала людиною війни, адже не бачу себе більше ніде… Крім того, сміливо можу сказати, що маю всі якості, властиві військовому медику — я сильна духом, витривала та холоднокровна, — ділиться думками Олена.
