Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Буває таке, що свята можуть заскочити людину військову на полігоні. Звісно, що відчуття не дуже: волів би бути з родиною, вдома. Але служба є служба. Ба більше — для десантників, для яких до умов полігону не звикати. Що влітку, що взимку — марунові берети вчаться бити ворога однаково заповзято.
До слова, ми нещодавно знайомили вас із динамікою занять львівських десантників на полігоні.
Утім, навіть таким залізним солдатам, як воїни Десантно-штурмових військ, потрібні короткі паузи для відпочинку. І потрібен дух Різдва, а як же без нього. Про те, щоби свято та різдвяна коляда дісталися і в намети десантників у віддаленому куточку полігону, подбав військовий капелан десантно-штурмової бригади протоієрей отець Михайло Дулька. Він буквально «провів мобілізацію» серед відвідувачів недільної школи парафії Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Львова. Діти 10-12 років, які засвоюють при церкві тонкощі християнської віри, із задоволенням відгукнулися на пропозицію привітати воїнів з Різдвом. І не просто привітати, а з’їздити до них на полігон.
— Діти завчасно підготували різдвяну коляду. Навіть була така собі конкуренція. Бо, хто краще колядуватиме, той поїде до солдатів. А їм цікаво, як живуть солдати, і що вони роблять в цей час у полях, — розповідає священник.
Годі казати, що десантна коляда вдалася і веселою, і щедрою. Дітлахи отримали не лише безліч солодощів, але й в повному складі різдвяного вертепу прокаталися кучугурами полігону не на санчатах, але в військових Хамві та БТР. Ба більше, діти пообіцяли прибути до десантників і на Великдень.
Фото Михайла Дульки
